Пастка для диктатора.

В інтерв’ю авторській програмі «Дійові особи з Наіль Аскер-заде» каналу «Росія 1» (https://www.youtube.com/watch?v=69ZamC4rQ-A), Лукашенко зробив цілий ряд заяв щодо України і його відношення до Зеленського. Судячи з випущеним в ефір матеріалу, можна говорити, що сьогодні росіянам відкриті можливості маніпулювати як внутрішнім, так і зовнішнім порядком білоруського лідера, зберігаючи лише видимість суверенітету РБ. По суті в ефірі Аскер-заде, зробила з Лукашенко «більше ніж російський губернатор, але вже не Президента суверенної держави», а такого собі «керівника суб’єкта РФ на особливому положенні». Рівне тому весь український блок передачі для українців виглядав не стільки як «пропозиція до діалогу» з сусідом і важливим економічним партнером, скільки як прикрита сарказмом на адресу України, констатація факту втрати ще одного шматочка суверенітету Лукашенко, над власною інформаційною політикою. Однак остаточне занулення сенсу всього українського блоку інтерв’ю, відбулося вже після виходу передачі, коли практично у всіх текстах більшість українських і білоруських ресурсів, позначили, що «Лукашенко готовий відновити відносини з Україною, тільки з ініціативи Києва». Хоча на офіційному відео цих слів немає, більшість видань позначили цю позицію як умова Лукашенко. “Лукашенко підкреслив, що готовий відновити контакти із Зеленським, проте ініціативу повинна проявити українська сторона. (Https://uainfo.org/blognews/1610295866-lukashenko-gotov-vozobnovit-otnosheniya-s-ukrainoy-no-initsiativu.html) Лукашенко не тримає зла “на Володю Зеленського» (Https://naviny.media/new/20210110/1610306280-lukashenko-ne-derzhit-zla-na-volodyu-zelenskogo) Такий не хитрий  пропагандистський прийом, фактично змінив весь сенс лукашенківського меседжу для Києва. Перетворивши «компліментарність» його висловлювань, на думку деяких білоруських експертів, в топтання по мозолях Зеленського. Після такого жоден нормальний глава президентського апарату ініціювати ніякі зустрічі не стане. Адже по суті це буде виглядати як здача власної політичної позиції, а головне цінностей на яких вона базувалася. Тут варто зазначити, що ціннісна основа політичного позиціювання України сьогодні, це визнання пріоритету «сили права» над «правом сили». Так вона поки не найефективніша, але дозволяє не скотитися в хаос військового конфлікту з РФ. В цілому для українців в цьому немає нічого дивного, офіційний Мінськ давно і чітко артикулював, що єдине, що його цікавить в міжнародних і наших двосторонніх відносинах це «збут своєї продукції» та гроші. Заради цих простих речей він готовий жертвувати чим завгодно, цінностями, суверенітетом, цивільними правами і тим більше інтересами сусідів. На думку деяких дипломатів, «Програма  дій у зовнішній політиці Білорусі і РФ», обнуляє всі базові суверенні зовнішньополітичні позиції РБ, підпорядковуючи їх зовнішньополітичним інтересам РФ. Перетворюючи, таким чином, білоруський МЗС не більше ніж в «відділ продажів» корпорації Білорусь. Активно просуває білоруської пропагандою ідеї «визнання Криму і ЛДНР» в разі приєднання України до санкцій, Києвом були спочатку сприйняті як шантаж і неприхована погроза. Єдиним способом нейтралізації якої була, максимальна делегітимація білоруського режиму. Тому Київ спочатку зайняв позицію не визнавати виборів і максимально посилити тиск на Мінськ. Через це Україна давно втратила можливості розглядати Білорусь як потенціального партнера і дружню державу на зовнішньополітичному контурі. Однак, заморожування дипломатичних контактів на рівні «посольств», як сказав Лукашенко, це вже реальна загроза для економічного «базису». Лукашенко прекрасно усвідомлює, що як тільки будуть вичерпані всі дипломатичні механізми і цей простір закриється, наші недозволені проблеми перетечуть в економічний простір і почнуть страждати його економічні інтереси. Особливо в контексті зниження політичного впливу проросійських проектів в Україні, на які були зроблені його ставки і спираються наймасштабніші бізнес проекти в нафтопереробці. Першим дзвіночком серйозності ситуації, стало блокування покупки українського «БТА-банку» для білоруського бізнесмена Миколи Горобця, який потрапив до списку санкцій. Баланс прямих інвестицій, дуже яскраво відображає рівень довіри «ділових кіл» України до правлячого режиму в РБ і інтерес білоруського бізнесу до України, дані МЗС Білорусі (https://belarus.mfa.gov.ua/ru/partnership/345-torgovelyno-jekonomichne -spivrobitnictvo-mizh-ukrajinoju-ta-bilorussyu) Прямі білоруські інвестиції в економіку України: Станом на ІІ квартал 2020 р Білорусь інвестувала в економіку України 90,4 млн. Дол. США. Прямі інвестиції з України в Республіку Білорусь: Станом на IІ квартал 2020 року об`єм українських інвестицій в економіку Республіки Білорусь становить 1.8 млн. Дол. США.

Сформований дисбаланс може свідчити або про початок втечі капіталу з РБ перед виборами, або про «посередництва» Білорусі в виведенні сумнівних капіталів з РФ в Україну, що більш імовірно. При чому у випадку з грошима з РФ це вже створення загрози економічній безпеці для України. Лукашенко ймовірно розраховує, що якщо таки доведеться злитися в союзному екстазі, єдиним активом який створить йому додаткову вартість в російському політикуму являється Україна, де його ще можна розіграти як самого популярного закордонного політика (https://news.liga.net/politics/news/ iz-inostrannyh-liderov-sredi-ukraintsev-samyy-populyarnyy-lukashenko), в разі активних дій росіян на українському напрямку. Коментуючи Україну  і свої відносини до Зеленського, по суті Лукашенко спробував позначити готовність до діалогу з Києвом. Однак підвищення ціни Лукашенко напевно не входить в задум Кремля. Наіля зробила все, що б унеможливити контакти між Мінськом і Києвом. Професійна рука російської пропаганди, тут же обнулила цю спробу резонно акцентувавши, що в фотогалереї Лукашенко з лідерами різних країн і різних часів, Зеленського навіть немає. На збентежене питання Лукашенко, «а де Зеленський?», Чийсь жіночий голос за кадром говорить, що, мовляв, «Україна представлена ​​тільки Кучмою». Добиваючи цю спробу згладити ситуацію, Наиля показує кадри  фотографій яка починається з фота Лукашенко і Порошенко з лідерами Нормандської четвірки. Знаючи педантичне ставлення Зеленського до власного статусу і ненависть оточення до Порошенка, я сумніваюся, що цей «косяк» пробачать в Києві. Як знущання вже над самим Лукашенко виглядали вставки з його застереженнями в Житомирі, коли Лукашенко перебуваючи в Україні назвав зустріч «регіонів Росії», а на зауваження Зеленського, віджартувався, мовляв, подумав, що назвав Зеленського «Володимиром Володимировичем». Теж саме можна сказати і про відеоряд з коментарями Наілі, після слів Лукашенка про «добрі відносини» між українським і білоруським народами, де вона акцентує увагу на невизнання Україною результатів виборів «слідом за ЄС і США». При цьому тут же звучать слова Лукашенка, що він «зла не тримає ні на Зеленського, ні на керівництво України», поки «..ми базис не зруйнували і не руйнуємо. І навіть якщо потрібно десь чогось для Росії і для України, ми стаємо і в економіці посередниками ». В цілому Наіля зробила професійно все, що б представити українців як «невдячних хамів», які ось так просто можуть кусати простягнуту їм «руку світу і допомоги» з Білорусі. А позицію Лукашенко по Україні звести до рядків Висоцького, «… і не один і не ворог, а так». Спроби розшити тези Лукашенко експертними оцінками, тільки погіршують ситуацію, особливо коли вони прописуються в російських наративах.Телеграм канал «За Білорусь!» (@Zebelarus), представив рамкові тези пропрезидентського експертного пулу: «Разом з тим український напрямок в найближчі роки буде представляти для нашої країни актуальну загрозу. На “білоруському питанні” продовжать паразитувати державні структури і політичні сили України, що йдуть в авангарді боротьби з “російською агресією”. Саме в контексті цієї боротьби дані суб’єкти намагаються розглядати Білорусь, організувати свої дії на білоруському напрямку і підштовхувати Київ до недружніх акцій проти Білорусі. У політичному плані мова йде про націоналістичні  крила українського істеблішменту. Що стосується державних органів, то маються на увазі дипломатичні кола і силовий блок, у якому підкреслюється визначальний вплив “західних партнерів”. В уряді України  найбільшою мірою антибілоруська  налаштованими особами є міністр закордонних справ Кулеба та одіозний глава МВС Аваков ». Відкриті претензії лукашенківських ідеологів до українських інститутів влади в цілому і до МЗС і силовиків зокрема, які з честю виконують свої функції щодо захисту національних інтересів України, виглядають якщо не смішно, то нерозумно. Хоча, можливо це просто троллінг Зеленського, а Мінськ вирішив приміряти на себе зоряно-смугастий капелюх «Дядечка Сема» і зажадати таким нехитрим способом відставки міністрів, які їм «жити заважають». Після таких заяв стає зрозуміло, що єдиними «друзями» Білорусі в Україні офіційний Мінськ розглядає наших проросійських сепаратистів в особі Медведчука і компанії, медіаресурс, яких забезпечують присутність «союзного» наративу в інформаційному просторі України. Найяскравішим показником результативності зроблених Мінськом ставок, можна вважати результати щорічного експертного опитування, двох афілійованих з українським МЗС шанованих громадських організацій «Порталу зовнішньої політики України» та Ради зовнішньої політики «Українська Призма» (http://prismua.org/04-01- 2021-2 /)

Зростання в 4,5 рази, кількості експертів розглядають Білорусь як «ворожу країну», показує істотний розрив між очікуваннями офіційного Мінська від своїх пропагандистських зусиль і реальним сприйняттям його меседжів в Україні. Все це веде до маргіналізації пробілоруського лобі в Україні, що неминуче, рано чи пізно, позначиться на економічній взаємодії. Як тільки Білорусь стане досить токсичною для політичних конкурентів, вона перетвориться в політичний фактор, її економічні суб’єкти і партнери стануть ключовими персонажами і об’єкта скандалів, інтриг і розслідувань. Природно це призведе не тільки до зниження ділової активності, а й до блокування будь-яких економічних зв’язків. Заяви мера Львова по «моральності» закупівель продукції МАЗу в умовах дипломатичного заморожування, перша ластівка цього процесу (https://biz.censor.net/news/3241637/lvov_otkazyvaetsya_pokupat_belorusskie_avtobusy_za_sredstva_kredita_eib_sadovoyi). Таким чином, Лукашенко і офіційний Мінськ, закриваючи очі на агресивну політику РФ і перекладаючи відповідальність за політичну кризу в країні на сусідів, загнали себе в пастку політичної доцільності, обмеживши суверенні права держави і власне можливості Лукашенко. В умовах, що склалися, будь-які ініціативи Київа з вибудовування відносин з Мінськом безглузді і будуть нести лише нові погрози для безпеки України. Найімовірніше Київ займе вичікувальну позицію, поки Мінськ не визнає загрози для суверенітету Білорусі.

Дмитро Громаков соціолог, експерт з публічних комунікацій для МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДІ