Чи рятуватиме Китай Росію?

Останні тижні Китай не у центрі наших новин. Навіть нова хвиля ковіду там пройшла поза нашою увагою. Але саме Китай – одна з країн, яка матиме відкладений вплив на співвідношення сил України та РФ.

Проросійський нейтралітет першого етапу

Російська пропаганда зображає Китай другом та партнером. Це начебто  підтверджується і підписанням 4 лютого 2022 року спільної китайсько-російської заяви про стратегічне партнерство.

Є ймовірність, що Путін натякав Сі Цзінь Піну на вторгнення  в Україну, обіцяючи «маленьку переможну війну».

У перші тижні війни державне телебачення Китаю (а іншого там не існує) давало сюжети, які виправдовували російську агресію. Після переговорів із США ситуація в медійному полі трохи змінилася.

Путін запросив допомоги у «стратегічного партнера» 14 березня.  Міністерство іноземних справ КНР назвав брехнею інформацію про це звернення. Та висока ймовірність, що воно таки відбулося.

США миттєво відреагували, та попередили Китай про можливі наслідки такої допомоги. Навіть більше, Сполучені Штати сподівалися на те, що китайський лідер урезонить оскаженілого партнера. Але цього не відбулося. Чому і що буде далі?

“Follow the money”

Для того, щоб зрозуміти, що буде далі варто дізнатися про money talks. Відповідно даних Головного митного управління КНР зовнішня торгівля розвивається нечуваними темпами: її загальний обсяг у 2021 році  склав понад  6 трлн дол. США, збільшившись на 21,4% тобто на 1,4 трлн дол. за рік.

Китайсько-російський товарообіг останнім часом становить орієнтовно 100 мільярдів на рік. Частка Росії у зовнішній торгівлі Китаю менш ніж 2%, при чому дві третини від цього – природні ресурси: нафта, деревина, вугілля. А ось частка Китаю у зовнішній торгівлі Росії понад 11%.

Частка Америки у зовнішній торгівлі Китаю майже 20%, або близько мільярда долларів. Разом з Євросоюзом вийде приблизно третина зовнішньої торгівлі.

Росія є другим після Індонезії постачальником вугілля для Китаю. З початком роботи трубопроводу «Сила  Сибіру» у 2019 році постачання газу у Піднебесну істотно збільшилося. Але ціни на нього лояльніші, ніж для  західних покупців. Варто врахувати, що «Сила  Сибіру» будувалася в кредит, за який частково газом і розплачуються. Китай не зможе закуповувати істотно більше російського газу та нафти, немає такої потреби.

З іншого боку, для країни та для кожного впливового китайського бізнесу вкрай важливий безперебійний доступ до фінансової системи США. А залежність від постачання з Росії лише знизилася: наприклад, основне постачання нікелю нині відбувається не з Росії, а з Індонезії.

Інакшість

Спираючись на західне світосприйняття, яке  лежить в основі нашого способу мислення, неможливо зрозуміти Китай, який має зовсім іншу морально-інтелектуальну систему координат, що спирається на власну глибоку величну історію та унікальну філософію.

Для сучасної Європи теорії і Макіавеллі про управління, і Карла фон Клаузевіца про війну є незворотньо застарілими. Тоді як старший за них на пару тисячоліть Сунь Цзи залишається актуальним та вплавленим у китайський світогляд.

Певне розуміння Китаю може дати трактат Сунь Цзи «Мистецтво війни». Якщо коротко, його суть у тому, що пряме військове зіткнення відбувається лише у тих випадках, коли не вдалося перемогти іншими методами.

Більшість китайців, а особливо влада, є яскраво вираженими шовіністами. Якщо світ цього не помічає, то лише тому, що найбільшій у світі нації не вигідно проявляти свої справжні наміри.

На перший погляд, виглядає дивним, але Китай щиро вважає, що військові дії не є добре. Китайцям притаманне бачення, що філігранне ведення війни не потребує боїв. Є більш ефективні методи «війни». Нам, людям західного типу мислення, важко зрозуміти, але Китай не хоче воювати, але прагне перемагати.

Тому короткострокову військову операцію з боку Росії, яка б закінчилася  переворотом та встановленням маріонеткового режиму в Україні, вони могли б і вітати. А ось затяжну війну, в якій  «стратегічний» партнер ще і програє,  відверто не схвалюють.

Плани Китаю щодо Росії

Судячи з багатьох маркерів, Китай витримуватиме нейтралітет у російсько-українській війні. Реакція буде такою ж як і у 2014 році: загальні слова про те, що війна –  це погано та при цьому не вводитиме  жодних санкцій щодо Росії.

Війну Росії проти України Китай сприймає виключно як можливість виграшу для себе. Навіть якщо допомагатиме РФ у певних незначних рамках, так щоб не роздраконити свого основного суперника – США.

Можна екстраполювати поведінку Китаю у 2014 р. на найближче майбутнє. Тоді, підтримуючи загалом санкції проти агресора, Китай давав РФ чималі кредити. Але ця допомога лише на користь кредитора: йдеться про підв’язані під юань кредити та постачання на правах монополіста товарів широкого вжитку.

Стратегічно ж у Китаю щодо Росії є власні плани.

Вже кілька десятиліть китайці займаються лагідною колонізацією Росії, існування якої палко заперечують російські експерти. Але ось промовистий факт: на Далекому Сході у обмінниках валют перший рядок займає не долар, а юань.

Офіційно згідно з переписом в Росії кількість китайців навіть не досягла 50 тисяч. А ось за даними тайванської комісії у справах співвітчизників у 2014 році їх вже було майже півмільйона. Якщо вважати останню цифру вірогідною, то і вона відносно невелика порівняно з населенням самої Піднебесної та навіть зі 140 мільйонами жителів  Росії. Але у реальності варто враховувати, що у Дальносхідному федеральному окрузі живе лише 5% росіян, а у Сибірському 13%.

Некоректно вважати, що КНР зробить з Росією те, що остання зробила з Білоруссю, позбавивши її державності де-факто. Китай обере свій власний по-східному тонкий спосіб зробити з РФ васала, власний сировинний додаток.

Китаю вигідно, щоб Путін залишився на чолі РФ. Оскільки, намагаючись утримати владу, тиран буде готовий на будь-які умови, розплачуючись майбутнім Росії. Але навіть бажаючи Путіну політичного довголіття, Сі Цзінь Пін не стане активно втручатися у ситуацію. Хоча б тому, що у нього самого у другій половині року ХХ з’їзд компартії. Сі Цзінь Пін планує сенсаційно втретє переобиратися на посаду генерального секретаря попри внутрішньопартійну опозицію.

А ось після його затвердження на посаді  можливі ледь помітні для стороннього ока, та максимально стратегічно ефективні кроки Китаю на шляху власного посилення, зокрема, коштом Росії.

Еліна Слободянюк