Дмитро Золотухін: “печеніги” і “половці” прийшли за Путіним

09.04.2020 Вимк. від Polyanska
Дмитро Золотухін: “печеніги” і “половці” прийшли за Путіним

“Сім’я”, яка саме одного разу й поставила Путіна на “царство” знову рветься до влади.
На думку політолога Валерія Солов’я, вся путінська забаганка  зі зміною Конституції Росії була задумана як медіа-прикриття для зміни його (Путіна) статусу, спроба Президента Росії показати свою силу і прийняти подальше рішення, в залежності від тієї ситуації, яка складеться.Через коронавирус Путін змушений показуватися на публіці більше, ніж він сам того хоче.Бо навіть Меркель, яка ніколи не робила відео-звернення до німецького народу, пішла на це, щоб упорядкувати починючий медіа-хаос.

“Чорний лебідь” коронавируса вдарив по планеті в самий незручний для Путіна момент. Здавалося б, він вже побудував всі фігури на дошці, щоб провести свій “ідеальний гамбіт” з прийняттям змін до Конституції. Фігури вже навіть почали рухатися, а перша космонавтка в світі Терешкова пожертвувала своєю репутацією, щоб на папері запропонувати переробити Російську Федерацію в монархію, якій вона і є фактично.

Здавалося б, рішення Путіна “закрити питання з Україною” вже також виходить на фінішну пряму: партнер Дмитра Козака по переговорам, Андрій Єрмак, став главою Офісу Президента України і вже навіть встиг підписати документ, який, по суті, легітимізує проксі-республіки Донбасу, до чого так прагнув Кремль (піти в тінь і залишити Київ наодинці з “Петрушка”, з дуп яких стирчали б умілі руки ГРУ і ФСБ).

Тривалий час, як це і прийнято на Росії, проблему смертей від COVID-19 намагалися просто замовчати, забороняючи медикам ставити діагнози і поширювати інформацію. А медіа (по суті, як і їх “колеги” з американського FOX NEWS) не тільки намагалися замовчати проблему, а й посилено переконували росіян, що це, мовляв, все підступи “світового рептілоідаізма” і “закуліси”. До символічного референдуму залишалися лічені дні …
Але, тут посипалося як з відра! Бажання “повоспітивать” саудитів перетворилося в падіння цін на нафту, яке може обвалити російський бюджет, що згинається під ударами вимушених “канікул” і зупинки життя в країні.

Андрій Єрмак, відповідальний за мінські переговори, потрапив в потужний скандал про “продаж посад” в українських органах влади, з якого намагається вибратися пропозиціями вирішити питання російсько-українського конфлікту по Скайпу.
В умовах карантину, влади неминуче стали “закручувати гайки”, бо “волелюбний” російський народ не так-то просто вигнати з весняних шашликів. Але, у зв’язку з тим, що “гайки” в Росії і так вже давно закручені по самі не можу, це загрожує “зривом різьблення”.

Пенсійна реформа похитнула систему непогрішності лідера. Витівка зі змінами до конституції, що має, по суті, значення театральної вистави для обмеженої аудиторії, стала причиною зростаючого роздратування. Мовляв, “ти ж і так тут головний, навіщо посилювати”? Ну, а карантинні заходи неможливо здійснювати без державного примусу і покарання тих, хто не дотримується встановлених норм.

Ось і виходить, що весь російський YouTube забитий роликами про те, як громадяни сперечаються з поліцейськими, що, зрідка, призводить до зіткнень. Так зараз відбувається в кожній країні, бо люди, переважно, всюди емоційно реагують на обмеження своїх свобод (ну, можливо, в Росії не так активно, як можна було очікувати).

Однак, тільки в Росії за все це несе відповідальність одна людина, який і так вже намуляв очі. В інших країнах люди переважно впевнені (і це підтверджується їхнім досвідом), що владу можна змінити на іншу, якщо ця себе неправильно веде. У РФ такої розкоші немає …
Але, найбільш загрозливим фактором для Путіна, як і раніше, є внутрішні конфлікти в архітектурі владної верхівки, яку він створив. Наприклад, війна між Ігорем Сечіним і Вагітом Алекперовим разом з іншими приватними нафтовиками загрожує обвалити російський бюджет, а то і взагалі і прибрати Росію з ринку нафти.

А останнім тривожним дзвіночком стали чутки про те, що зять Бориса Єльцина – Валентин Юмашев (який виступив повитухою передачі влади від Єльцина до Путіна) і його зять – Олег Дерипаска (якого називають “гаманцем” Сім’ї), планують створити свою партію.

Не виключено, що така чутка має цілком певну конспірологічну мета і розпускається, щоб “збити учасників концесії” з їх шляху, показавши, що “нагорі” знають і бачать, що Юмашев з минулого листопада розпочав активно бути присутнім в інформаційному просторі, а Дерипаска завів дуже успішний телеграм-канал, в якому критикує фінансову і монетарну політику влади, і там будуть уважно спостерігати.

Відмахуючись від звинувачень в політичних амбіціях, Юмашев повторює, що його мета всього лише закріпити історію російської влади такий, як її бачили учасники і очевидці подій 1998-2000 років. Однак, всі ми прекрасно пам’ятаємо позицію винахідника “нооскопа” Антона Вайн: “понятійна війна – війна за право давати явищам і подіям імена – є найвищим рівнем війни”.
Юмашев вже почав розставляти на дошці свої фігури, даючи подіям 20-річної давності свої імена і описи. Адже, по суті, ніхто не зможе зробити це так як він, хоча останніми роками Юмашев продовжував залишатися в тіні, надаючи своєму зятю вирішувати проблеми “Сім’ї”.

Особисто для мене, Юмашев ще й один з головних героїв документального фільму Віталія Манського “Свідки Путіна”, в якому показано (не без драматизму) що саме і в яких умовах відбувалася передача влади Володимира Путіна. У фільмі Юмашев сидить в штабі Путіна в ніч підрахунку голосів.

Саме тому Юмашев і почав з повернення до витоків. У своєму інтерв’ю Володимиру Познеру, і в інших своїх появи на публіці, він підкреслює, що саме він є носієм сакрального знання про те, як, хто і навіщо створив того Путіна, якого ми знаємо зараз. А перефразовуючи героя Миколи Гоголя (якого росіяни помилково вважають своїм письменником) – Тарас Бульба: хто одного разу створив – той і зруйнувати може.

В інтерв’ю, яке Валентин Юмашев дав Володимиру Позеру, фактично, у себе вдома – в “Єльцин Центрі”, мене зацікавив один епізод. У відповідь на питання із залу, чи перевіряли біографію Володимира Путіна перед тим, як впускати його до вищих ешелонів влади (зокрема в Адміністрацію Президента Єльцина), Юмашев оголосив, що, не дивлячись на всі зібрані факти про злочинну діяльність Путіна в Санкт-Петербурзі і його нерозривний зв’язок з Тамбовської-Малишевський ОЗУ, – це все наклеп конкурентів. А той факт, що він працював з самим Собчаком – найкраща характеристика молодого демократичного управлінця.

Цікаво й те, що Євген Примаков, відчувши в ті роки недобре, двічі пропонував позбутися Путіна, коли той був на посаді керівника ФСБ. Але, радники Єльцина, в число яких входив і Юмашев, ймовірно, відрадили президента від цієї ідеї.

Здається , в історії про створення нової політичної сили з ” ухилом голуба миру” (спрямованої на згортання конфліктів зі світовим співтовариством) не обійшлося без вашингтонських друзів Дерипаски і Юмашева.

Ще в грудні 2018 го року Держказначейство Сполучених Штатах Америки направило лист до Сенату США про те, що було б непогано зняти з Олега Дерипаски все санкції, в зв’язку з тим, що він організував істотну реструктуризацію своїх компаній “Русал” і “En +”.

Тоді ж Антон Вайн давав доручення Шалькова вивчити загрозу інтеграції околопутінскіх еліт в західне бізнес і культурний простір. У справу активно включилися спецслужби РФ. Причиною тому стала скажена активність російського олігархату по виведенню себе і своїх сімей з-під санкцій удару, провину за який вони непублічно покладали на політику Путіна.

В результаті американський мінфін вже в кінці січня 2019 року оголосив про рішення зняти санкції з підприємств, пов’язаних з Сім’єю, тоді як сам Дерипаска залишався під санкціями, відмовившись від безпосереднього контролю над “Русалом” і “En +”. Тобто формально, вони більше йому не належали, а значить – виконали умови виходу з-під санкцій. Однак, фактично всім зрозуміло, що вплив на свій бізнес Дерипаска з рук не випускав.

Окремі конгресмени протестували проти такого рішення, розуміючи, що це фількіна грамота, але, завдяки республіканцям, Конгрес прийняв рішення про “прощення Дерипаски”. Це – очевидна демонстрація лобістських можливостей Юмашева та інших членів “Сім’ї”.

Згодом з’явилися й інші відомості про тих, хто лобіював для Дерипаски рішення в англо-саксонському світі. За інформацією Bloomberg, винагороду голови ради директорів En + Group лорда Грегорі Баркера, який розробив план виведення En + і Rusal з-під санкцій, склало від $ 3,9 до $ 5,2 млн. Баркер є довічним пером Британії. Посередниками між Баркером, Дерипаскою і американськими чиновниками була лобістська компанія Mercury.

А вже в березні 2019 го року Дерипаска подає в суд на мінфін США. І це така подяка після того, що Мнучін (міністр фінансів) для нього зробив ?! Після першої презентації Стівена Мнучіна для американських законодавців, на якій він обгрунтовував аргументи про те, що з Дерипаски слід зняти санкції, Ненсі Пелосі, глава Конгресу США, вийшла із залу зі словами про те, що вона “ніколи ще в своєму житті не була на настільки безглуздому брифінгу і тільки втратила свого часу “. І навіть після таких слів Мнучіну вдалося “дотиснути” голосування в Конгресі на користь Дерипаски.

Така перемога далася “Родині” аж ніяк не дешево. На початку 2018 го року Олексій Навальний “запалив” скандал з Ескортницею Настею Рибкою (Анастасією Вашукевіч), коли в інформпросторі з’явилися знімки Олега Дерипаски і його партнера Сергія Приходько, заступник голови уряду РФ, з повією на яхті.

Варто відзначити, що Приходько – також, по суті, є наближеним до “Сім’ї”. З вересня 1998 по березень 2004 року він був заступником глави Адміністрації Президента РФ, практично, в той же час, коли її очолював Юмашев. І залишився на своїй посаді, коли президентом став Путін.

Що сказати? Якщо скандали запалюють, значить це комусь потрібно. Не кажучи вже про тому, що контекст скандалу в світовій пресі було розгорнуто, і преса говорила не про відносини Дерипаски з повіями, а про її участь у “справі Манафорта”. Пізніше Дерипасці навіть довелося записати кілька пояснювальних Youtube-відео, про своє знайомство з Манафортом, в яких він з усією пролетарською ненавистю мочив недруга Дональда Трампа – спецпрокурора Роберта Мюллера.

Тому якщо говорити про похід Дерипаски у політику, – так він вже давно в ній. З огляду на президентську гонку в США в цьому році, а також публічні висловлювання Дерипаски проти Мюллера, ми точно знаємо за кого буде грати “Сім’я” на американських виборах.

Однак, легко їм точно не буде. Уже в цьому січні автор Financial Times Генрі Фой знову підняв тему зв’язків Дерипаски і Віктора Вексельберга з Володимиром Путіним. Але, і Путін не може відчувати себе в безпеці, оскільки активність Юмашева – це “жжжж неспроста”.

“Сім’я”, як архітектор політичної еліти Росії, розуміє, що, найнятий ними охоронець нажитого добра і керуючий господарством, за останні 20 років стерся і послабшав. Потрібно бути готовим зловити скіпетр і державу з слабнучих рук, особливо, в умовах коли їх вже готові вирвати інші претенденти.

Дмитро Золотухін (Екс-заступник міністра Міністерства інформаційної політики України, експерт Інституту постінформаційного суспільства. Засновник OSINT Academy) для Міжнародний центр протидії російській пропаганді