Інформаційна боротьба в воєнних доктринах Росії і Білорусі

12.03.2020 Вимк. від Redaktor
Інформаційна боротьба в воєнних доктринах Росії і Білорусі

В рамках реалізації прийнятої в червні 2016р. Воєнної доктрини Білорусі, чітко фіксується геополітичний вибір країни:

«П.22.15 формування ЄДИНОГО ОБОРОННОГО ПРОСТОРУ В РАМКАХ СОЮЗНОЇ ДЕРЖАВИ і зміцнення систем колективної безпеки ОДКБ, Співдружності Незалежних Держав, створення і розвиток коаліційних угруповань військ (сил), єдиних військових структур і систем, нарощування потенціалу ОДКБ як дієвого інструменту забезпечення міжнародного миру і безпеки в Євразійському регіоні».

Це рішення продиктоване об’єктивними причинами, позначеними в п.12.5: «зниження можливостей Збройних Сил Республіки Білорусь зі стратегічного стримування агресії і вирішення інших завдань мирного часу, а також по збройного захисту Республіки Білорусь в разі розв’язування проти неї військових дій».

Окремо варто звернути увагу ще на ряд положень цього документа, які обумовлюють подальший розвиток ситуації у двосторонніх відносинах цих країн і дають відповіді на події весни 2017р .:

Основні військові небезпеки:

11.10. діяльність держав (коаліцій держав), а також недержавних суб’єктів, включаючи терористичні і екстремістські організації, з підготовки незаконних збройних формувань для дестабілізації обстановки в Республіці Білорусь;

12.3. створення на території Республіки Білорусь терористичних і екстремістських організацій, організація ними підготовки їх членів для дій у складі незаконних збройних формувань;

22.13 «організація протидії деструктивним ідеології і пропаганді» визначили недружню політику білоруських силовиків до постреволюційного пулу українських журналістів, експертів, активістів. Але в силу слабкості власних оперативних можливостей в Україні, та й в силу слабкості самої активності українців в РБ, білоруські силовики змушені користуватися російськими банками «небажаних осіб». Це побічно підтверджує можливість росіян маніпулювати інформацією, що поставляється білоруським спецслужбам.

В рамках білоруської військової доктрини, існування на території України тактичної групи «Білорусь» і підтримка білорусів, воюючих в ЗСУ, розглядаються білоруською стороною як загроза і «недружня» політика України та її західних партнерів.

Положення нової військової доктрини Білорусі, обумовлюють «гібридизацію» або зрощування силових структур Білорусі та Росії, делегуючи силовим структурам Росії стратегічну ініціативу у формуванні архітектури безпеки Союзної держави.

У підсумку на сьогодні ми маємо білоруський КДБ і армію, озброєні ФСБшними технологіями і методиками інформаційної боротьби.

В рамках прийнятої доктрини і «гібридизації» білоруських силовиків, сьогодні будь-який громадянин України, який брав участь у подіях на Майдані або служив в зоні АТО, що потрапив до бази «небажаних осіб» ФСБ, на території Білорусі підпадає під дію вже не національного законодавства РБ, а міждержавних білорусько-російських угод у сфері безпеки.

Отже рівень безпеки українців на території РБ прямо пропорційний рівню зацікавленості ФСБ в затриманні людини. Іншими словами, чим вище рівень інтересу ФСБ до вас, тим імовірніше вас затримають на території РБ. Згідно слів міністра МВС РБ Шуневича на сьогодні під загрозою затримання в Білорусі перебуває 350 тис.  українців з бази наданої білоруським силовикам ФСБ РФ.

Рамки можливостей Білорусі визначаються специфікою сформованого автократичного політичного режиму і делегованими повноваженнями в сфері стратегічних питань безпеки:

  1. Білоруська сторона працює з позначеними у військовій доктрині погрозами в режимі активної силової протидії, на всіх рівнях від президентського до індивідуального.

Однак режим активної «протидії загрозам», повністю нівелює декларовані позиції «добросусідства», «нейтралітету» і «дружності».

Білорусь розглядає будь-яку активність іноземців, а особливо прохання щодо лібералізації економіки чи демократизації політичного режиму в обмін на активізацію співпраці на міжнародних майданчиках, як прояв «м’якої сили».

Сформована командно-адміністративна культура державного управління передбачає лише силові формати протидії будь-яким проектам «м’якої сили». Найбільш яскраво це проявилося в діях білоруських силовиків щодо українських журналістів, блокування створення спільних медіа проєктів, селекція українських учасників експертних майданчиків, що припускає просування в медіапросторі РБ маргіналізованої в Україні експертної групи носіїв проросійського наративу.

  1. Військова доктрина Білорусі не передбачає роботу з соціальним середовищем, інституційного та інструментального розвитку технологій соціальної інженерії, що стимулює зростання внутрішньої соціальної напруженості в Білорусі, незалежно від зовнішніх впливів.

Іншими словами вся «протидія екстремізму та радикалізму» в РБ формалізується і замикається на показниках силових відомств (справи, затримання, операції і т.п.), адже тільки вони відповідають за ситуацію в сфері безпеки. До уваги не потрапляє стійкість самої соціальної системи (суспільства) до зовнішніх впливів.

У підсумку, не усвідомлюючи природи радикалізації білоруського суспільства, силовики автоматично плодять фантомні зовнішні загрози, боротьба з якими лише  ускладнює для РБ ситуацію на зовнішньополітичному треку, але не знижує динаміку зростання протестних настроїв в суспільстві, що яскраво проявилося в ході весняних акцій протесту.

Змінити сформований тренд в умовах інтеграції силових структур РБ і РФ практично неможливо. Адже як показує аналіз, в рамках прийнятої доктрини білоруські силовики змушені протистояти на своїй території не тільки власним загрозам, скільки загрозам РФ.

  1. Перекладаючи стратегічні питання безпеки на інститути Союзної держави, білоруські силовики стають операційними менеджерами на своїй території, тому як вимушені затінити національні інтереси, інтересами «єдиного простору безпеки» Союзної держави.

В обставинах, що склалися Білорусь втрачає можливість балансувати інтереси Кремля і Заходу на своїй території. При будь-яких найтепліших почуттях Лукашенко до України і бажання дружити з Заходом, в умовах російсько-українського конфлікту, вже неможливо зберегти двосторонні відносини на рівні «партнерства» на зовнішніх треках регіональної і глобальної політики.

Україна та РБ будуть змушені стримувати один одного, жорстко конкуруючи в міжнародних організаціях типу ООН, де Білорусь принципово голосуватиме проти українських резолюцій на кожному голосуванні третього комітету ООН.

  1. Лукашенко закріпив геополітичний вибір Білорусі в доктринальному документі. Отже, на сьогодні компетенції і амбіції Білорусі у зовнішній політиці обмежені розвитком власної території, власною економікою і не можуть суперечити позиціям Кремля на глобальному рівні.

Єдиний простір безпеки не дозволить Мінську вибудовувати антикремлівську політику або протидіяти інтересам росіян на території Білорусі.

Досить кумедно виглядає в цій рамці заяву Макея про готовність Білорусі взяти участь у миротворчій місії на Донеччині, зробленої відразу після зустрічі з Лавровим напередодні перевороту в Луганську. В Україні досить серйозно поставилися до події, адже Росія альтернативний антизахідний «полюс світу», міг під шумок дійсно ввести туди «миротворчий контингент» ОДКБ з «поліцейською місією» і за участю військових РБ, розігравши комбінацію з гуманітарною катастрофою в Луганську.

  1. масштабуючи всі події на ключових треках можна відзначити поступову деконструкцію суверенного зовнішньополітичного курсу Білорусі:

Координація дій між спецслужбами Союзної держави на території РБ, фактично блокує можливості протидії російському впливу на всіх зовнішніх і внутрішніх треках білоруської політики.

Введення прикордонного контролю на кордоні з РФ і трансляція «напруженості» у відносинах між Лукашенко і Путіним, не більше, ніж інформаційна гра, суть якої в збереженні переговорного поля і підтримки інтересу Заходу до Лукашенка, як можливого ситуативного союзника і найменш токсичного комунікатора в грі Кремля на розкол між ЄС і США.

Затримання Павла Шаройка і недружнє ставлення білоруських силовиків до соціально активних українських груп (журналісти, експерти, громадські активісти), на тлі регулярних публічних розбірок із українськими прикордонниками та військовими, які користуються сьогодні безпрецедентною підтримкою в українському суспільстві, можуть перевести протистояння в соціальну площину.

В цьому випадку, репутаційні витрати Білорусі набудуть цілком матеріальне вираження. Якщо, наприклад, запустяться інформаційні кампанії по бойкоту білоруських товарів. А недружню поведінку білоруських силовиків щодо українців, візьмуть на озброєння українські патріотичні сили, з вимогою ввести економічні санкції проти «союзників агресора», який проводить недружню політику щодо українських громадян.

Білорусь VS росія: інтеграція або «м’яка окупація»

«М’яка окупація» – це контроль «окупантами» на стратегічному рівні базових функцій держави в ключових сферах (безпека, зовнішня політика, макроекономіка), за умови збереження основних атрибутів державності (символіка, територія, адміністративно-політичний режим, мікроекономіка).

Суть режиму «м’якої окупації», найбільш чітко проявляється на прикладі становлення коллабораціоністкіх режимів псевдореспублік українського Донбасу. Останній «транзит влади» на окупованій РФ території Луганської області, досить яскраво продемонстрував, як це може відбуватися в умовах «м’якої окупації», що склалася у білоруськії автократії.

Якщо порівнювати ступінь свободи і можливості для маневрів на зовнішньополітичному, макроекономічному, інформаційно-пропагандистської та інших треках державної стійкості, коллабораціоністкіх режимів Донбасу і Білорусі, то побачимо невелику різницю, суть якої лише в тому, що РФ намагається наділити коллабораціоністські режими ОРДЛО суб’єктністю, наполягаючи на переговорах безпосередньо з ними, а Білорусь її вже має в рамках міжнародного права, будучи повноцінною державою з усіма атрибутами.

В цьому плані остання зміна влади в Луганську і сценарій навчань «Захід 2017» по суті демонструють світові, як буде виглядати сценарій «транзиту влади» в «окупованій» Білорусі, в разі якщо підсумки «демократичних» процедур не сподобаються Кремлю чи будуть оскаржені самими білорусами за підтримки західних демократій. Події в Луганську дають нам уявлення, як це буде організовано технічно.

В рамках навчань «Захід 2017», у випадку з публікацією інформації про перекидання російських військ, білоруські генерали дали можливість росіянам отримати первинний замер (швидкість проходження сигналу, час реагування, характер реакції, воля до опору, здатність військового керівництва приймати самостійні рішення) на випадок несанкціонованого російського втручання в ситуацію на території Білорусі. Судячи з реакції білоруської сторони, високий ступінь довіри і взаємодії з росіянами, не залишає шансів для опору білоруських військових агресивним діям росіян.

Порівняння військових доктрин РФ і РБ: небезпеки і загрози

Росія

 Внутрішні військові небезпеки:

а) діяльність, спрямована на насильницьку зміну конституційного ладу Російської Федерації, дестабілізацію внутрішньополітичної та соціальної ситуації в країні, дезорганізацію функціонування органів державної влади, важливих державних, військових об’єктів і інформаційної інфраструктури Російської Федерації;

б) діяльність терористичних організацій і окремих осіб, спрямована на підрив суверенітету, порушення єдності і територіальної цілісності Російської Федерації;

в) діяльність з інформаційного впливу на населення, в першу чергу на молодих громадян країни, що має на меті підрив історичних, духовних і патріотичних традицій у сфері захисту Вітчизни;

г) провокування міжнаціональної та соціальної напруженості, екстремізму, розпалювання етнічної і релігійної ненависті або ворожнечі.

Зовнішні військові небезпеки:

а) нарощування силового потенціалу Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і наділення її глобальними функціями;

б) дестабілізація обстановки в окремих державах і регіонах і підрив глобальної та регіональної стабільності;

в) розгортання (нарощування) військових контингентів іноземних держав (груп держав) на територіях держав, суміжних з Російською Федерацією та її союзниками;

г) створення і розгортання систем стратегічної протиракетної оборони;

д) територіальні претензії до Російської Федерації та її союзників, втручання в їх внутрішні справи;

Е); ж); ж); і); к); л);

м) використання інформаційних та комунікаційних технологій у військово-політичних цілях для здійснення дій, … спрямованих проти суверенітету, політичної незалежності, територіальної цілісності держав і становлять загрозу, глобальної і регіональної стабільності;

н) встановлення в державах, суміжних з Російською Федерацією, режимів, в тому числі, в результаті повалення легітимних органів державної влади, політика яких загрожує інтересам Російської Федерації;

о) підривна діяльність спеціальних служб і організацій іноземних держав і їх коаліцій проти Російської Федерації.

Загальні військові загрози

а) різке загострення військово-політичної обстановки (міждержавних відносин) і створення умов для застосування військової сили;

б) перешкоджання роботі систем державного і військового управління Російської Федерації, порушення функціонування її стратегічних ядерних сил, систем попередження про ракетний напад, контролю космічного простору, об’єктів зберігання ядерних боєприпасів, атомної енергетики, атомної, хімічної, фармацевтичної і медичної промисловості і інших потенційно небезпечних об’єктів;

в) створення і підготовка незаконних збройних формувань, їх діяльність на території Російської Федерації або на територіях її союзників;

г) демонстрація військової сили в ході проведення навчань на територіях держав, суміжних з Російською Федерацією та її союзниками;

д) активізація діяльності збройних сил окремих держав (груп держав) з проведенням часткової чи спільної мобілізації, переведенням органів державного і військового управління цих держав на роботу в умовах воєнного часу.

Характерні риси та особливості сучасних військових конфліктів:

а) комплексне застосування військової сили, політичних, економічних, інформаційних та інших заходів невоєнного характеру, що реалізуються з широким використанням протестного потенціалу населення і сил спеціальних операцій;

в) вплив на супротивника на всю глибину його території одночасно в глобальному інформаційному просторі, в повітряно-космічному просторі, на суші і морі;

ж) створення на територіях протиборчих сторін постійно діючої зони військових дій;

з) участь у військових діях іррегулярних збройних формувань і приватних військових компаній;

і) застосування непрямих і асиметричних способів дій;

к) використання і фінансування  керованих ззовні політичних сил, громадських рухів.

Діяльність Російської Федерації щодо стримування та запобігання військових конфліктів

  1. Російська Федерація забезпечує постійну готовність Збройних Сил, інших військ і органів до стримування та запобігання військових конфліктів, до збройного захисту Російської Федерації і її союзників у відповідності з нормами міжнародного права і міжнародними договорами Російської Федерації.
  2. Основні завдання Російської Федерації щодо стримування та запобігання військових конфліктів:

а) оцінка і прогнозування розвитку військово-політичної обстановки на глобальному і регіональному рівні, а також стану міждержавних відносин у військово-політичній сфері з використанням сучасних технічних засобів та інформаційних технологій;

б); в); г); д), е); ж); ж); І); к); л); м); н); о); п); р); с); т) ;

у) створення умов, що забезпечують зниження ризику використання інформаційних і комунікаційних технологій у військово-політичних цілях для здійснення дій, що суперечать міжнародному праву, спрямованих проти суверенітету, політичної незалежності, територіальної цілісності держав і становлять загрозу міжнародному миру, безпеки, глобальної та регіональної стабільності.

Застосування Збройних Сил, інших військ і органів, їх основні завдання в мирний час, в період безпосередньої загрози агресії і у воєнний час.

Білорусь

Внутрішні військові небезпеки:

12.1. ослаблення в суспільстві почуття патріотизму, готовності громадян Республіки Білорусь до збройного захисту Республіки Білорусь;

12.2. істотне підвищення рівня злочинності на території Республіки Білорусь;

12.3. створення на території Республіки Білорусь терористичних і екстремістських організацій, організація ними підготовки їх членів для дій у складі незаконних збройних формувань для здійснення актів тероризму та інших протиправних дій по дестабілізації обстановки в Республіці Білорусь, в тому числі з метою розв’язання внутрішнього збройного конфлікту;

12.4. провокування міжнаціональної та соціальної напруженості, екстремізму, розпалювання етнічної і релігійної ненависті або ворожнечі;

12.5. зниження можливостей Збройних Сил Республіки Білорусь (далі – Збройні Сили) зі стратегічного стримування агресії і вирішення інших завдань мирного часу, а також по збройного захисту Республіки Білорусь в разі розв’язування проти неї військових дій.

Зовнішні військові небезпеки:

11.5. зниження потенціалу і можливостей військово-політичних союзів з участю Республіки Білорусь щодо забезпечення колективної безпеки;

11.6. виникнення вогнищ збройних конфліктів і їх ескалація із залученням можливостей сил спеціальних операцій, приватних військових компаній та незаконних збройних формувань на територіях держав, суміжних з Республікою Білорусь, внаслідок відпрацювання механізмів неконституційного способу зміни діючої державної влади;

11.9. створення і функціонування в державах (коаліціях держав) спеціальних воєнізованих формувань для ведення дій в інформаційному просторі з надання деструктивного інформаційного впливу на населення, органи державного і військового управління, інфраструктуру Республіки Білорусь;

11.10. діяльність держав (коаліцій держав), а також недержавних суб’єктів, включаючи терористичні і екстремістські організації, з підготовки незаконних збройних формувань для дестабілізації обстановки в Республіці Білорусь;

Потенційні військові загрози Білорусі:

13.1. концентрація збройних сил іншої держави (коаліції держав) уздовж державного кордону Республіки Білорусь, яка вказує на реальний намір застосувати військову силу проти незалежності, територіальної цілісності, суверенітету і конституційного ладу Республіки Білорусь;

13.2. виникнення вогнищ збройних конфліктів, спрямованих проти незалежності, територіальної цілісності, суверенітету і конституційного ладу Республіки Білорусь;

13.3. проведення в іншій державі (коаліції держав) мобілізації з метою нападу (акту збройної агресії) на Республіку Білорусь (далі – напад);

13.4. оголошення війни Республіці Білорусь з боку іншої держави (інших держав);

13.5. інша діяльність, включаючи заяви і демонстрацію сили іншої держави (коаліції держав), а також недержавних суб’єктів, включаючи терористичні і екстремістські організації, розташовані на території іншої держави (інших держав), що здійснюється в порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй і яка вказує на підготовку до нападу або розв’язання внутрішнього збройного конфлікту.

Заходи щодо забезпечення військової безпеки в мирний час:

22.7. проведення державної політики щодо зміцнення в суспільстві почуття патріотизму;

22.13. організація протидії деструктивним ідеології і пропаганді, а також використанню інформаційно-комунікаційних та інформаційно-психологічних методів і технологій, спрямованих на підрив незалежності, територіальної цілісності, суверенітету і конституційного ладу Республіки Білорусь, дестабілізацію обстановки в Республіці Білорусь, заподіяння шкоди воєнній безпеці Республіки Білорусь і безпеки її союзників;

22.14. протидія розвідувальній діяльності інших держав (коаліцій держав), а також недержавних суб’єктів, включаючи терористичні і екстремістські організації, з метою захисту відомостей, що становлять державні секрети Республіки Білорусь;

22.15. формування єдиного оборонного простору в рамках Союзної держави і зміцнення систем колективної безпеки ОДКБ, Співдружності Незалежних Держав, створення і розвиток коаліційних угруповань військ (сил), єдиних військових структур і систем, нарощування потенціалу ОДКБ, як дієвого інструменту забезпечення міжнародного миру і безпеки в Євразійському регіоні;

22.18. забезпечення ефективної роботи сил і засобів органів державного і військового управління щодо підтримання внутрішньополітичної стабільності, протидії створенню на території Республіки Білорусь терористичних і екстремістських організацій, недопущення підготовки членів незаконних збройних формувань, організації масових заворушень, здійснення актів тероризму.