Італійське відлуння російсько-української війни: погляд експертів

14 лютого 2020 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» було презентовано аналітичне дослідження «Європейські рупори Кремля. Частина друга, Італія», яке підготували фахівці Міжнародного центру протидії російській пропаганді (МЦ ПРП) Юрій Кочевенко та Валентина Бикова. У брифінгу також взяли участь народний депутат, голова підкомітету з питань зв’язків і захисту прав та інтересів українців за кордоном Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Святослав Юраш та експерт-міжнародник Тарас Семенюк.

 Це продовження роботи з аналізу впливу, який здійснює РФ на інформаційний простір Європи, а також наслідків такого впливу для України та її громадян. У січні 2020 року на круглому столі «Західний фронт інформаційної війни» директор МЦ ПРП Юрій Кочевенко презентував доповідь «Європейські рупори Кремля», в якій продемонстрував зв’язки між представниками проросійських політичних партій та окремими діячами ФРН й Великобританії з так званою «владою» тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму.

Юрій Кочевенко: справа Марківа, представництва «ЛДНР» та українська діаспора в Італії

У вступній промові керівник Центру звернув увагу на сукупність факторів та методів, які використовує Кремль у своїй діяльності.

«Іноді ми помиляємось, коли говоримо, що пропаганда – це поширення фейкової інформації або ретрансляція новин, ток-шоу. Насправді, структура її глибша. Росіяни активно використовують і свої дипломатичні представництва, і розміщення платних новин і платних статей в закордонних ЗМІ, вони створюють цілі експертні групи і центри в інших країнах, іноді маскуючи їх під культурні чи історичні клуби. І все це працює на одну мету – виправдання російської агресії, російської політики, дискредитацію України як держави,  та примушення України до прийняття рішень, які прямо суперечать її національним інтересам. І це нас непокоїть», – підкреслив Кочевенко.

Він також пояснив, чому експерти Центру в одному з перших досліджень звернули увагу саме на Італію. В цій країні знаходиться одна з найбільших в Європі українських діаспор, яка за різними оцінками налічує від 250 тисяч до 1 мільйона наших співвітчизників. Водночас, з Італією пов’язаний болючий для українців кейс, який став одним з  найгучніших успіхів інформаційної політики Кремля – арешт та засудження до 24 років ув’язнення Віталія Марківа.

«Це тема дуже великої розмови, але ми коротко її торкнемося. Я вдячний і Святославу Юрашу і іншим нашім дипломатам і політикам, які ведуть активну роботу зі звільнення Віталія. Але сам приклад говорить про те, що іноді інформаційні операції ворога здатні призводити і до таких наслідків. Те, що засудження Віталія Марківа було результатом саме інформаційної спецоперації російських спецслужб, вже сумніву не викликає. Розслідування, яке провели журналісти NYT, прямо доводить, що воно стало наслідком діяльності пропаганди РФ в Італії», – відзначив Юрій Кочевенко.

Також директор МЦ ПРП звернув увагу присутніх на те, що в Італії діє політична партія «Ліга півночі» (зараз перейменована просто в «Лігу»), яка прямо підтримує Росію, тісно з нею співпрацює, у тому числі, намагається добитись легалізації тимчасово окупованих РФ частин Донецької та Луганської областей, сприяє «народній дипломатії» самопроголошених «республік», прагнучи добитись для них міжнародного визнання. Одним з результатів такої діяльності стало відкриття в Італії трьох «представницьких центрів «ЛДНР», які позиціюють себе як дипломатичні установи, хоча такими не є.  Перше представництво т.зв. «ДНР» було відкрито у 2016 році, два наступних  – у 2019. «Представницькі центри» в Італії прямо декларують свої цілі – бути джерелами інформації «про реальний стан справ в Україні», зокрема в ОРДЛО, тобто є прямими ретрансляторами кремлівської точки зору на російсько-українську війну. Одним з наслідків їхньої роботи стала нещодавня «помилка» ведучого програми «l’Eredità» Флавіо Інсінна  у прямому ефірі на телеканалі “RAI – 1”, коли він процитував один з меседжів кремлівської пропаганди: «Мала Росія – це друга назва Україна».

«Під час своєї зустрічі з прем’єром Італії Володимир Зеленський просив його вплинути на ситуацію і закрити так звані «представництва», хоча наскільки це можливо з точки зору законодавства Італії  – питання. Але я хочу звернути увагу, що потрібно діяти. Виключно дипломатичні методи працюють малоефективно. Перед нами стоїть завдання, і це стосується не тільки Італії, але й всього вільного світу: наситити інформаційний простір правдивою інформацією про події в Україні, і в самій Росії, щоб ні у кого не було ілюзій, що це за країна, які методи вона використовує і на окупованих територіях, і на власній території. Нам потрібно, як мінімум, створити альтернативні центри поширення такої інформації в інших країнах на мовах цих країн, щоб вони були доступні і щоб у журналістів, експертів чи громадських діячів, якщо вони не є свідомими проплаченими рупорами Кремля, не виникало таких «помилок», – резюмував Юрій Кочевенко.

Директор МЦ ПРП передав слово експерту-міжнароднику Тарасу Семенюку, який  провів в Італії п’ять років, зокрема, під час навчання у римському Pontificia Università Gregoriana, де вивчав соціальні комунікації та соціологію.

Тарас Семенюк: офіційна позиція Італії – проукраїнська

На початку своєї промови Тарас Семенюк відзначив важливість створення Центру протидії міжнародної пропаганди та висказав тверде переконання, що територією його дії має бути не лише Україна, але й Європа та інші країни світу. Пояснюючи особливості італійського менталітету у сприйнятті подій в Україні, експерт-міжнародник навів приклад з власного досвіду.

«На зламі 2013-2014 років, коли я захищав кандидатську роботу, траплялись випадки, коли мене на іспиті питали не по тезах, які я підготував, а про політичну ситуацію в Україні. Всіх цікавило – що ж там у вас на Майдані насправді відбувається? Апогеєм цього стало, коли мене на захисті роботи запитали: «А чому президент втік з країни?». Для них було дивно, і мені довелось пояснювати, чому так. Інші питання були наприклад: «А  чому поліція не може навести порядок у центрі міста?». Тобто, можете зрозуміти, де є злам емоційний та розумовий? До чого я це веду? До того, що в Європі загалом розуміння було таке: якщо ви хочете вступити в ЄС, є чіткі правила, яких потрібно дотримуватись».

За словами Тараса Семенюка, Росія дуже часто маніпулює цими правилами, використовуючи свободу слова для комунікації своїх меседжів, чітко спрямовуючи їх на кожну країну з урахуванням місцевої історії, культури, звичаїв та чіткою сегментацією цільової аудиторії.

«Дуже часто трапляється так, що через свої культурні осередки в Італії росіяни організовували різні зустрічі. Я був особисто свідком кількох мітингів на підтримку так званих «ЛДНР» в Римі. Це була горстка людей, які відправили запит місцевій владі про проведення мітингу. Ніхто там не цікавився – їхня ідеологія є правдивою, чи неправдивою. Це працює в певній мірі і в усій Європі. І це пояснює, чому влада деяких країн ЄС толерує відкриття так званих «представницьких центрів» ОРДЛО. Коли з’являється Центр, який зареєстровано згідно з  законом, як громадську організацію, він має право на існування. Так це трактують в Європі, подобається нам це, чи ні. Подібні ж центри «ЛДНР» були створені також в Австрії,  Греції, Фінляндії, в Чехії особливо. Наприклад, в Австрії дуже швидко з цим впорались – закрили моментально. В  Греції більш-менш толерантно віднеслись. У Фінляндії подібна історія була – вони відкрились, влада каже – ну, вони ж не порушують закон, ми не маємо права їх прикрити».

Експерт відзначив, що у такій ситуації мають працювати українські дипломати, завдання яких –  комунікувати з такими країнами і доносити їм правдиву інформацію про так звані «представницькі центри» самопроголошених «республік».

«Говорячи про Італію, потрібно розрізняти. Офіційна позиція Італії очевидно є проукраїнською, вона виступає за територіальну цілісність України та незаконність анексії Криму.  Але в цій країні немає, як наприклад, в Польщі, монолітності, єдиного проєвропейського вектора. Часто представники італійської влади обговорювали, чи доцільно продовжувати  далі санкційну політику щодо Росії, але жодного разу вони не виступали проти. Хоча це не є антибіотиком проти деяких окремих політичних маргіналів в Італії, або бізнесменів, які їдуть у Крим налагоджувати економічні або політичні зв’язки. Офіційно італійська влада не може їм цього заборонити, але учасники таких поїздок усвідомлені того, що їхнім наслідком можуть бути санкції з боку України»,  – відзначив Семенюк.

Експерт підкреслив, що певні зв’язки окремих представників влади, істеблішменту, громадськості та населення з Росією існують, і з цим потрібно працювати – вибудовувати діалог, який дозволяє представити власні аргументи. Семенюк відзначив, що разом зі Святославом Юрашем вони вже мають певні ідеї щодо того, як працювати з українською діаспорою в Італії, щоб голос України там звучав постійно і професійно.

«Я б хотів закликати представників влади звернути увагу не тільки на Італію, але в інформаційному плані працювати по всіх країнах Європейського союзу. Тому що про Україну знають мало, а якщо знають, то з негативного боку. Нам потрібно адекватно і тверезо підходити до комунікацій з кожною країною, вивчаючи їхні особливості, їхню аудиторію, і знаючи, як з ними комунікувати. Не можна один і той самий меседж розповсюджувати на всю Європу. Тому що кожна країна є по-своєму унікальною, має свої комунікаційні коди.

Я впевнений, що Міжнародний центр протидії російській пропаганді зможе об’єднати експертів, представників влади, побудувати єдиний концепт комунікацій в Європейському союзі. Не тільки створювати російськомовний канал на Донбас, але все-таки не відкидати іномовлення, донесення адженти України в кожну країну Європейського Союзу» – завершив Тарас Семенюк.

Ярослав Юраш: кожен українець за кордоном – це посол України

Народний депутат від фракції «Слуга народу» Святослав Юраш підкреслив важливість об’єднання українських громад за кордоном, відзначивши, що для нашої країни це можливість мати своє представництво не лише в містах, де відкриті посольства України, а фактично, у кожному місті, де знаходяться її громадяни. Водночас, він відзначив, що в силу певних історичних або політичних причин діаспори є роз’єднаними та не мають спільної думки по більшості питань. Російсько-українська війна – це той аспект, який об’єднує наших діаспорян, надихає їх на спільну допомогу своїй країні. Саме представники місцевої громади найкраще знають особливості місцевого менталітету, а тому розуміють, які слова та меседжі обирати для спростування російських наративів.

«У нашому підкомітеті ми якраз намагаємося ініціювати діалог для приєднання української громади, і маємо один проєкт найближчого часу по Чехії в цьому полі. Але ми дуже скоро сподіваємося перейти на Італію… Я думаю, що українці італійської громади… буде дуже правильно, якщо ми функційно її об’єднаємо навколо створення такого міжнародного центру, який зможе протидіяти російському впливу в Італії. Це об’єднає всіх, хто можливо минулими роками посварився на тлі спільної роботи, та допомагатиме і їм в Італії протидіяти стереотипам щодо українців, і також допомагатиме Україні в Італії не давати російському кореню пустити себе надто глибоко в суспільстві. Тому я дуже дякую за всю роботу Міжнародному центру протидії російській пропаганді, за експертизу Тарасу Семенку, і сподіваюсь, що ми всі разом зможемо працювати, щоб російські погрози в Європі отримували якусь відповідь», – відзначив Святослав Юраш.

Дискусія: Доля іномовлення, арешти найманців, фінансування «Ліги Півночі» з РФ

Власним досвідом негативного сприйняття в Італії одного із символів України поділилась співавторка доповіді «Європейські рупори Кремля. Частина друга, Італія» Валентина Бикова:

«Минулого року ми з родиною під час візиту до Мілана планували відвідати одну з історичних пам’яток – церкву Сан Маурицио аль Монастеро Маджоре. Я була у футболці з Тризубом, і мені заборонили пройти всередину. Я не одразу зрозуміла, що сталося, адже жінка на вході не спілкувалась англійською, а я, на жаль, не розумію італійську. Потім вона показала на Тризуб і зробила знак руками «Не можна». Я зняла наплічник і перевісила його наперед, затуливши Тризуб, після чого нас пропустили всередину. Ми помилувались чудовими фресками, але мені було дуже прикро, і настрій було зіпсовано. Тож маю питання до пана Семенюка – чи можливо, що в Італії Тризуб прирівняли до символу терористичної організації, як це нещодавно трапилось у Великобританії?».

У відповідь Тарас Семенюк нагадав схожий випадок, який трапився минулого року в Іспанії з українським футболістом Романом Зозулей, коли місцеві фанати прийняли Тризуб на його футболці за нацистський символ. Експерт-міжнародник підкреслив неприпустимість подобних випадків і назвав їх прямим свідченням впливу кремлівської пропаганди.

«Кожна суверенна країна має право плекати ті символи, які вона вважає за потрібне. Це дуже важлива річ. Якщо вони встановлені Конституцією і законом України, очевидно, що це – наше суверенне право, і ми повинні це захищати. А те, що відбулося з вами, з іншими колегами-українцями в інших країнах, це один з наслідків російської пропаганди. В чому її сила? В комунікації. Очевидно, що РФ виділяє величезні кошти на функціонування своїх каналів в Європі. Ми, на жаль,  не маємо таких можливостей. Але нашою перевагою є те, як сказав Святослав Юраш, що українці – це теж посли, дипломати, це народна дипломатія. Очевидно, що неможливо охопити всю італійську аудиторію, пояснюючи, що Тризуб – то є наш національний символ, і він не має жодного стосунку до тероризму чи ще чогось негативного. Тому і трапляються випадки, коли не вдається донести ці меседжі в силу браку ресурсів, як інформаційних, так і людських».

Водночас, експерт відзначив, що він стикався в Італії і з протилежним відношенням до України – цілком позитивним, з повним розумінням того, що це Росія напала на Україну, яка має захищати свою незалежність та територіальну цілісність. Тарас Семенюк додав, що Італія, як загалом і Європа, дуже далека від українських проблем. Саме тому наша країна має не сидіти, склавши руки та чекаючи на допомогу, а декларувати та нав’язувати свою адженту.

«Це не тільки питання Італії. Чим більше ми будемо мовчати, або не будемо проактивними, то на нас або взагалі не будуть звертати увагу, або якщо і звертатимуть, то будуть це робити згідно зі своїм сценарієм. Іншими словами, якщо ми не будемо говорити про НАТО, якщо ми не будемо вимагати від НАТО конкретних кроків щодо нашої країни, або моделей співпраці, то їх ніхто не запропонує, або якщо запропонує, то це буде не в наших національних інтересах. Це буде модель, яка буде вигідна іншим, як це сталося з «формулою Штайнмаєра». Коли ми не є проактивні у відстоюванні власних національних інтересів, нам насаджують інтереси інших країн. Якщо ти не маєш власної стратегії, то ти будеш танцювати під диктування чужої стратегії. Це фундаментальні речі, я думаю, що і влада має розуміти, що нам потрібно об’єднувати зусилля  –  людські, бізнесові, інформаційні, для того, щоб вибудовувати образ, репутацію України, не як країни failed state, в якій постійна війна та конфлікти, а як країни великих можливостей», – зробив висновок Тарас Семенюк.

 На важливості іномовлення для боротьби з кремлівськими меседжами загострив увагу директор ІСД «Український меридіан», співзасновник ГІ «Бурштиновий шлях» Дмитро Левусь. Він висказав думку, що закриття UATV було величезною помилкою, незалежно від того, як він працював.

«Тепер про нас у світі буде розказувати будь-хто. І ми знаємо, хто про нас буде розказувати – закляті браття. Питання до пана Юраша: чи має сенс запустити процес відновлення телевізійного іномовлення, і чи міг би він, як народний депутат,  ініціювати це?», – запитав Дмитро Левусь.

 Святослав Юраш відповів, що попри те, що на каналі UATV працювала дуже професійна команда, і в канал були вкладені чималі кошти, він продемонстрував доволі сумні результати. Нардеп погодився з думкою про важливість іномовлення і повідомив, що найближчим часом це питання буде обговорюватись у профільному комітеті.

«Чи вимагала Україна екстрадиції італійських бойовиків, які воювали на боці ОРДЛО?», – з таким питанням звернулись журналісти до Тараса Семенюка.

За словами експерта, вже були засуджені принаймні 6 громадян Італії, які брали участь в україно-російській війні на боці сепаратистів. Як найманці, вони отримали різні строки ув’язнення, найбільший з яких – 6 років. Також Тарас Семенюк повідомив, що в Італії зняли недоторканність з колишнього віцепрем’єр-міністра Італії Маттео Сальвіні, який не цурався своїх проросійських поглядів, красувався у футболці з Володимиром Путіним, їздив до РФ, де підписував меморандум про співпрацю між «Єдиною Росією» та «Лігою Півночі» і відкрито виступав за скасування санкцій проти РФ. Однією з причин інтересу італійських правоохоронців до Сальвіні було незаконне фінансування  його партії  «Ліга Півночі» з боку РФ. Зокрема, йшлося про можливе отримання партією Сальвіні 5 млн євро з російських джерел, через що вона мала координувати свою політичну діяльність з Москвою.

На завершення дискусії Юрій Кочевенко відзначив, що українському суспільству іноді бракує інформації на кшталт тієї,  яка прозвучала під час брифінгу. За його думкою, такі факти є матеріалом для потужних інформаційних куль та снарядів, які Україна могла б направляти у своїх ворогів, захищаючи власні інтереси. Директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді подякував всім присутнім за інтерес до питання та принагідно запросив всіх охочих до співпраці в інтересах України.

МЦ ПРП