«Люблінський трикутник»: цілі і можливості
10.09.2021
Регіональна організація східної частини Центральної Європи – «Люблінський трикутник» – зазначила першу річницю свого існування. Це подія не отримала широкого висвітлення в засобах масової інформації. Але оскільки всі вхідні в дане об’єднання держави безпосередньо межують з Білоруссю, доцільне розглянути, що воно собою являє, і які можуть бути його перспективи.
Завдання – розширення тристороннього співробітництва
Основна зустріч міністрів закордонних справ Польщі, Литви і України відбулася 28 липня минулого року в Любліні. По її завершенні було оголошено про створення тристоронньої платформи для політичного, економічного і соціального співробітництва трьох країн, яка отримала назву «Люблінський трикутник» (ЛТ).
Тим самим була поставлена амбітна мета: «Ще тісніше об’єднати наші країни, зробити Центральну Європу ще сильніше і зробити Європу в цілому сильніше». При цьому було продекларовано, що співпраця не буде обмежуватися тільки питаннями безпеки, мова піде також про економіку, торгівлю, інвестиції, туризм, інфраструктуру.
Символічно, що про створення об’єднання було оголошено біля пам’ятника Люблінської унії, тобто там, де 1 липня 1569 року був укладений союз між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, що поклав початок регіональної держави XVI-XVIII століть – Речі Посполитої Обох Народів. До речі, і тоді він став наслідком зростання загрози з боку Москви.
За задумом «Люблінський трикутник» повинен розширити вже існуючі тристоронні зв’язки його членів. Ще в 2005 році ними була створена Міжпарламентська асамблея для налагодження діалогу в законодавчому вимірі, в складі якої діють комітети з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також гуманітарного і культурного співробітництва.
А в 2014-му в рамках тристороннього співробітництва в сфері оборони була сформована спільна литовсько-польсько-українська бригада, яка забезпечує внесок в міжнародні військові формування високого ступеня готовності для участі в Бойових тактичних групах і Силах швидкого реагування НАТО, а також в міжнародних операціях з підтримання миру на основі мандата Ради Безпеки ООН і в разі схвалення власними парламентами.
На чолі кута – політика і безпека
У першій спільній заяві було зазначено невизнання російської анексії Криму, пролунав заклик до Російської Федерації «вивести свої війська з тих частин Донецької та Луганської областей України, де вони продовжують перебувати». Крім того, міністри підтримали прагнення Києва до членства в Альянсі і «з задоволенням» відзначили надання йому статусу партнера НАТО з розширеними можливостями.
17 вересня 2020 пройшла перша спільна зустріч дипломатів трьох країн в новому форматі з метою визначення основних напрямків діяльності платформи. Однією з основних завдань було визначено координація дій трьох держав щодо ефективної протидії актуальним викликам і загрозам колективної безпеки. При цьому пріоритетною темою було названо спільна протидія гібридним загрозам з боку Росії, зокрема в боротьбі з дезінформацією.
Судячи з інформації, що надходить, за минулий рік стан справ в цілому мало змінився. Головними темами дискусії на другому засіданні ЛТ, яке відбулося в січні поточного року, знову стали безпека в Центральній Європі і вироблення пріоритетних напрямків співпраці.
Сторони обговорювали питання «гібридної війни», інформаційних атак, кібербезпеки, маючи на увазі Росію. Була досягнута домовленість про створення спільного аналітичного центру Польщі, України і країн Балтії.
Політика домінувала і під час останньої зустрічі в липні 2021-го. На ній глави трьох зовнішньополітичних відомств підписали Декларацію про європейські спадщини і загальні цінності. Там містяться відсилання до історичних подій, які мали місце в Речі Посполитій, яка об’єднувала тоді Королівство Польське і Велике Князівство Литовське, і констатується, що вони служать надихаючим прикладом на майбутнє.
Крім того, була схвалена Дорожня карта співробітництва, що включає в себе 9 напрямків, з яких знову-таки тільки два не мають прямого відношення до політики і безпеки: взаємодія в культурній та гуманітарній сферах і співробітництво в розвитку економіки та інфраструктури. До того ж в них містяться лише заклики загального характеру.
Відсутність конкретики, зрозуміло, не означає, що у країн-учасниць немає відповідних проектів і планів. Тим більше, що досвід регіональної взаємодії, переважно в транспортній та енергетичній сферах в них є. Однак у даний момент не видно, яким чином ЛТ зможе реально посприяти розширенню економічного співробітництва.
Білорусь не забута, але …
Було б дивно, якби учасники тріумвірату, регулярно посилаючись на Велике Князівство Литовське, обійшли увагою Білорусь.
Цього і не трапилося. Більш того, оскільки ЛТ був створений до президентських виборів в нашій країні, на його наступну зустріч в якості почесного гостя був запрошений Володимир Макей.
Цікаво, що хоча офіційної інформації з приводу реакції Мінська на запрошення не з’явилося, в Росії стверджують, що білоруські влади поставилися до формування ЛТ «цілком прихильно».
Зрозуміло, після виборів про будь-яких контактах з такими партнерами вже не могло бути й мови, бо всі вони зайняли дуже жорстку позицію щодо білоруського режиму. В Україні навіть було висловлено припущення, що оголошення офіційним Мінськом 17 вересня 2020 року про закриття кордонів з Литвою і Польщею і посилення охорони кордону з Україною було пов’язано з проведенням в той же самий день зустрічі в рамках ЛТ …
Проте, не дивлячись на те, що взаємини Мінська з Варшавою, Вільнюсом і Києвом розвивалися вкрай несприятливим чином, з поля зору тріумвірату Білорусь не випала. Про це свідчить той факт, що для участі в січневому засіданні ЛТ в якості гостя була запрошена Світлана Тихановська.
Не забули про Білорусь і в згаданій Декларації: «Переконані … що незабаром білоруський народ отримає можливість вільно вирішувати і підтвердити свій зв’язок зі згаданою традицією і тим самим виконає волю Вікентія Костянтина Калиновського – Повноважного Члена Національного Уряду Литви і національного героя всіх волелюбних білорусів … Ми підтверджуємо , що білоруський народ, як європейський народ, має право на повну участь в процесі європейської інтеграції, і ми докладемо всіх зусиль, щоб забезпечити демократичну Білорусь отримати таку можливість».
Крім природнього бажання мати в сусідах демократичну державу члени ЛТ хочуть звести до мінімуму спільні кордони з нинішньою Росією. Але завдання за допомогою Білорусі повністю відрізати ту від Заходу, як регулярно стверджують білоруські влади, свідомо на ставиться: «трикутник» сам цілком міг би здійснити таку ізоляцію. Інша справа, що навіть при наявності такого прагнення, вкрай сумнівного хоча б через загрозу втрати транзит, без згоди партнерів по ЄС його учасники на цей крок не підуть.
У страху очі великі
У Росії намагаються представити створення ЛТ як чергову спробу реалізації польських великодержавних амбіцій. Мовляв, Варшава хоче тим самим посилити свій вплив у Центральній і Східній Європі, оскільки з Євросоюзом у неї виник ряд серйозних розбіжностей.
Не виключено, що кожна зі сторін справді переслідує якісь власні цілі. Наприклад, Київ розраховує, що його участь стимулює проведення реформ і досягнення євроінтеграційних стандартів для прискорення вступу в НАТО і Євросоюз, подібно до того, як свого часу це здійснила «Вишеградська четвірка».
Однак стрижнем ЛТ є посилення протидії «русского мира», який в останні роки регулярно демонструє свою готовність порушувати міжнародні норми.
За великим рахунком впевненості в досягненні цієї мети немає, так як вирішити проблему такого масштабу без підтримки євроатлантичної спільноти явно не вийде. А в тому, що Брюссель і Вашингтон готові до жорсткої конфронтації з Москвою, є великі сумніви.
Однак, окремі російські політологи висловлюють заклопотаність тим, що багато вимог ЛТ щодо Росії будуть винесені на рівень ЄС і НАТО. Серед іншого з цього робиться висновок, що в таких умовах поглиблення взаємодії для Росії і Білорусі має стати пріоритетним.
Але і без того при збереженні сьогоднішньої внутрішньополітичної обстановки в Білорусі ймовірність розвитку подій в такому напрямку – аж до де-факто васалітету Мінська за зразком Південної Осетії – незрівнянно вище, ніж будь-якого іншого.
Якщо ж в Білорусі відбудуться зміни, то її приєднання до ЛТ буде залежати тільки від ефективності діяльності цього об’єднання. Поки складається враження, що в кращому випадку «трикутник» перетвориться в якусь подобу тієї ж «Вишеградської четвірки», яка на більш-менш помітні ролі в європейській політиці, як видається, вже не претендує.