Мюнхенський постскриптум: «забута» війна на Донбасі та ритуальна роль України

19.02.2020 Вимк. від cimic
Мюнхенський постскриптум: «забута» війна на Донбасі та ритуальна роль України

Україна вже не є головним нервом Європи. Остання шукає шляхів примирення з Росією, тому війна на Донбасі набуває статусу «забутої», хочемо ми цього, чи ні.
Конференція з безпеки в Мюнхені показала чіткий вектор для головних світових гравців. США будуть далі нарощувати динаміку протистояння з Китаєм, і для цього залучатимуть ЄС. Попри те, що Європа не дуже й бажає бути на стороні США, однак такому стану речей не пручається. Росія для Заходу, звісно, залишається небезпечною, але не такою небезпечною, як Китай. І саме на протистояння Піднебесній будуть сконцентровані подальші зусилля.
Україні ж відвели «ритуальну» роль. По-перше, про наші проблеми говорили мінімально, не так, як у минулі роки.
Війна на Донбасі стала настільки звичним явищем, що вже «не збуджує». Навіть поява так званих 12-ти кроків щодо її завершення спочатку виглядала як логічна ініціатива й презентувалась в форматі форуму, на якому обговорюються безпекові питання.
Правда, тут слід зауважити, що поява документа, а потім його раптове зникнення означає, що ініціатива не пройшла. Офіційний Київ не готовий вести дискусії у цьому напрямку (але й власного плану, на жаль, не має).
По-друге, президент України Володимир Зеленський виступав «на задвірках» конференції, а не на головній сцені, на якій, наприклад, мав виступ президент Франції Емануель Макрон. Так, український президент намагався привернути увагу світової спільноти до «забутої» війни в Україні, але, останнім часом нашим делегаціям «щастить» на збіги. Тож всю увагу мюнхенської аудиторії під час виступу Володимира Зеленського на себе забрав міністр закордонних справ Китаю Ван І.
З виступів інших лідерів цілком зрозуміло, що, наприклад, Франція воліла б, щоб ЄС вибудовував «власну стратегію» з Росією, а не погоджувався підтримувати стратегію США. Німеччина ж взагалі давно вступила в протистояння з Америкою щодо добудови російського газопроводу «Північний потік-2». У той же час США зацікавлені в протистоянні проти Китаю та Росії разом з ЄС, маючи власні економічні інтереси… Тобто великі країни переслідують власні інтереси і зацікавлені в доволі прагматичних відносинах з РФ.
Навіть очільник російського МЗС Сергій Лавров у своєму виступі не згадував про Україну. Натомість, говорив про потребу зібратись п’ятьом постійним членам Радбезу ООН і обговорити події в світі, як то кажуть, на чистоту. Лавров нагадував про «варваризацію міжнародних відносин», заплющуючи очі на те, що саме Росія є однією з країн – порушників міжнародного права. Тут слід зауважити, що для реалізації пропозиції РФ щодо такого міні-саміту в ООН, потрібно отримати згоду інших запрошених. Британія та США згоди не надавали, а ось Франція й Китай поспішили пристати на запрошення Росії. Чим дали Кремлю надію, що прагнення Москви обговорювати світопорядок з іншими «гравцями першої ліги», як це було до 2014 року, не за горами.
На жаль, Україна на Мюнхенській безпековій конференції не потрапила навіть в п’ятірку топових безпекових тем світу. Всі переймаються Афганістаном, Сирією, Єменом, Ефіопією, Лівією. Ми ж переходимо у фазу, в якій залишаємось зі своїми проблемами сам на сам. Не останню роль в цьому зіграла й риторика нової влади, яка задекларувала курс на завершення війни на Донбасі, але без гострої критики в бік Росії. На Заході будуть сприяти примиренню, але без втручання. Європа воліє стати статистом в переговорах між РФ та Україною. Тож ніякі міжнародні конференції нам не в змозі допомогти.
Наразі єдиними міжнародним форматом співпраці залишається «нормандський». В якому Росія воліє вивести Україну на прямі переговори з представниками сепаратистських «Л/ДНР». А який шлях обере Київ поки невідомо.

Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro

Джерело