Наративи та ефективність інформаційної кампанії навчань «Захід-2017»

Навчання «Захід-2017»: військово-політичний фон навчань

Військово-політичний фон навчань визначався цілим рядом досить гострих заяв і дій західних політиків, а також поглибленням конфліктних тенденцій у двосторонніх відносинах Республіки Білорусь і України:

1. Звинувачення РФ в агресії проти України з вуст Президента Франції Еммануеля Макрона і американського спецпредставника Джона Уолкера.
2. Спроби переформатування в переговорному процесі. Фактичне визнання РФ країною-агресором
3. Безрезультатна зустріч Путіна і Трампа в ході саміта G20.
4. Жорстка резолюція літньої сесії ПА ОБСЄ.
5. Посилення американцями санкцій проти Росії.
6. Набирає хід мілітаризація регіону.
7. Невиразна і двоїста політика Республіки Білорусь у стосунках з Україною. Коли громадяни України вже виявляються під ударом в РБ, а протистояння офіційних інституцій носить прихований характер.
8. Посткризовий етап у відносинах РБ з Росією за підсумками практично річного протистояння навколо ціни на вуглеводи.

Саме прийняття рішення Мінськом про проведення навчань, для всіх сусідів виглядає як «гра дитини з сірниками біля бензоколонки».

Однак, в цих умовах Мінськ вважає за краще ретранслювати в ефір власні уявлення про навколишню дійсність. В якій всі складнощі військово-політичної ситуації в регіоні і загрози зводяться до російського наратива: «НАТО збільшує кількість навчань і задіяних військ на кордонах «Союзної держави», тому на навчаннях нам треба продемонструвати «єдність» і готовність протистояння агресії з боку НАТО спільно з РФ».

Коментуючи цілі навчань російському ІА ТАСС, Міністр оборони РБ Андрій Равка заявив:

«Нам приховувати нічого. Тематика наших навчань оборонна. Це з одного боку. З іншого – рівень підготовки наших військ такий, що показ окремих елементів навчань тільки підкреслить високу боєготовність з’єднань і військових частин регіонального угруповання військ (сил) і послужить застереженням деяким політикам, які роблять недвозначні політичні заяви, що призводять до загострення напруженості в Східноєвропейському регіоні колективної безпеки». Судячи із заяв білоруських військових, офіційно вчення – оборонні, а по суті – «кузькіну мать показуємо», лякаємо сусідів, які багато розмовляють.

Таким чином, відмінності в розумінні військово-політичної обстановки між РБ і сусідами, а так само неоднозначність задекларованих військовим командуванням РБ цілей навчань, фактично не залишають шансів для нормальної комунікації з офіційним Мінськом і руйнують залишки довіри західної дипломатії до офіційного Мінська.

Навчання «Захід-2017»: Основні загрози

Ключові загрози:

1. Нарощування РФ сил і засобів в цілому на західному напрямку і українсько-російському кордоні зокрема. Створює передумови для підвищення ступеня загрози вторгнення в Україну. Розширення потреби посилення контролю на більш довгій ділянці кордону посилює тиск на економіку України і підвищує внутрішнє напруження.
2. Окупація РФ Білорусі і зміцнення «Білоруського балкона». Закріплення впливу РФ в Білорусі дозволяє створити ще одну точку напруги і прямий контакт російських військових і країн НАТО. В цьому випадку діалог і жертви на користь РФ для західних країн стають непереборною умовою діалогу з РФ, а отже, розширення зон впливу РФ – це лише питання часу.
3. Залякування західних країн з метою досягнення політичних цілей на переговорних майданчиках. Створює психологічний тиск на західний політикум з метою змусити ключових учасників переговорів продемонструвати готовність поступитися базовими принципами і цінностями, що створить умови для подальшої фрагментації ЄС і посилення розколу західної коаліції по лініях ЄС-Великобританія-США. Основний наратив РФ: «Цінності в обмін на безпеку». Найбільш яскравий приклад – голосування в ПАРЄ за повернення РФ на майданчик.

 

Навчання «Захід-2017»: Основні наративи України та країн-партнерів

Ключові наративи України та країн партнерів:

1. Непрозорість навчань = загроза вторгнення в сусідні країни з території РБ (Україна, країни Балтії).
2. Розміщення російського контингенту на території РБ = «м’яка окупація» і втрата суб’єктності РБ на міжнародній арені.
3. Спроба демократичного транзиту влади в РБ без контролю Кремля = загроза окупації РБ з «українським» сценарієм.

Цілі розгорнутих інформаційних кампаній:

1. Спонукати Мінськ перенести ці навчання в часі або в просторі, знизити рівень конфліктності сценарію і обмежити російський контингент немілітарною складовою (медицина, інженерні підрозділи і т.п.), пославшись на складну соціально-політичну обстановку в регіоні.
2. Отримати чіткі відповіді на ряд питань, які дадуть обгрунтування білоруських гарантій безпеки своїм сусідам, на тлі агресивної політики Кремля в регіоні:

– Які механізми стримування росіян, з їх агресивною політикою, від можливих провокацій під час навчань, створені керівництвом РБ?

– Чи готова Білорусь розділити відповідальність за можливі провокації РФ в ході навчань?

– Яка буде реакція Білорусі якщо Кремль вирішить під час навчань повторити вторгнення на Донбас або на південь України?

Однак Мінськ не зміг відреагувати на всі застереження, страхи і загрози для своїх сусідів. Єдиним успіхом інформаційного впливу можна вважати проведення активної фази навчань на полігонах, віддалених від кордону з Україною, судячи з заяви білоруської сторони.

Навчання «Захід-2017»: чому не почув Мінськ?

Розглядаючи причини непорозуміння, яке виникло між Мінськом і сусідами в контексті навчань, і досить слабку ефективність інформаційного впливу, необхідно позначити ряд особливостей сприйняття ситуації з боку РБ:Білоруські воєначальники дуже чітко і жорстко визначають «своїх» (ОДКБ) і «чужих» (НАТО). З огляду на те, що в будь-яких авторитарних державах силовики завжди домінують над чиновниками, політиками і дипломатами в державній ієрархії, ми повинні розуміти, що білоруська дипломатія вже не в змозі вийти з рамки протистояння Схід-Захід, а всі дипломатичні зусилля Заходу будуть розглядатися в конфліктній логіці, як застосування «м’якої сили» або спроби зруйнувати «Союзну державу».

Конфліктна логіка сприйняття світу, визначає і особливості зовнішньополітичного дискурсу Білорусі на Західному напрямку.

По-перше, він ніколи не виходить за рамки «розмовної» дипломатії ( «діалоги», «обговорення», «дискусії» і т.п.).

По-друге, він не передбачає модернізації державного управління (демократизації, лібералізації і т.п.).

По-третє, понад 70% всіх дипломатичних зусиль РБ – це битва за зовнішньоекономічні преференції для білоруських товарів та послуг.

3. Поняття «свободи», «суб’єктності» або «незалежності» країни, за два десятиліття абсолютної влади Лукашенко, вже сублімовані ним і локалізовані в його особистих атрибутах влади.

Іншими словами, поки немає видимої предметної загрози влади Лукашенка у вигляді альтернативної фігури його наступника в Кремлі, сильного лідера протестного руху, організаційно оформленої всередині владної команди, економічної загрози «сімейному» бізнесу і т.п., говорити про загрози РБ з боку РФ марно.

Навчання «Захід-2017»: Ключові проблеми інформаційних впливів країн-партнерів України

Виходячи з особливостей ситуації в Білорусі, можна визначити такі проблеми в організації і проведенні інформаційних операцій:

2. Статус навчань і самої «Союзної держави» на тлі позиціонування Білорусі як «незалежної» держави – розмив цільової групи «військово-політичне керівництво» між чиновниками двох країн: Росії і РБ. У підсумку вся кампанія втратила початкові цілі і демонструвала: а) «Страх» перед агресивністю і непередбачуваністю Росії б) Найчастіше неаргументовані звинувачення у втраті суб’єктності по відношенню до Білорусі.
3. Вся кампанія носила спорадичний і фрагментарний характер ретрансляції Україною та партнерами «загроз» військово-політичному керівництву РБ з боку РФ, без наявності аргументованої бази фактів. В основі практично всіх меседжів лежали факти, не пов’язані з РБ безпосередньо, а отже, не є для керівництва Білорусі досить вагомими для будь-яких реакцій.
4. Відсутність в комунікації конкретних вимог і пропозицій до РБ для спільних дій в протистоянні російським загрозам.
5. Відсутність ініційованих подій, інформаційних приводів для зміцнення власних позицій в інформаційному просторі.
6. Відсутність взаємодії військового і політичного компонент в організації інформаційних операцій.

Навчання «Захід-2017»: особливості дій РФ

Основні меседжі і наративи російської пропаганди:

1. Захід готує «кольорову революцію» в РБ.
2. Захід фінансує і покриває лідерів білоруської опозиції.
3. Захід готує бойовиків в Україні, Польщі та країнах Балтії для дестабілізації Білорусі.
4. Українські радикали – загроза безпеки РБ. Потурання Порошенка національним добробатам. Існування тактичної групи «Білорусь» у складі «ПС», представляється пропагандистами і силовиками як головний маркер подвійної гри українців.
5. Українська анархія – загроза безпеки в РБ: Україна – канал поширення зброї, розсадник політичного радикалізму в регіоні.
6. Просування головного меседжу білорусів про «неадекватність» істерики західних експертів, політиків і журналістів навколо навчань, що лише посилювало дипломатичний тиск на РБ.

Оперативні заходи, реалізовані РФ на території РБ на підтвердження ключових меседжів:

1. Спроба прориву джипа на білоруському прикордонному переході.
2. Організація скандальних інцидентів із заборонами на в’їзд українським журналістам по російському стоп-листу, що викликало дипломатичні баталії між українським і білоруським МЗС. Чи не готовий до публічності МЗС РБ зайняв оборонну позицію і всю гостроту конфлікту змогли зняти лише на зустрічі Президентів.
3. Нагнітання обстановки навколо навчань, перекидання техніки на західні кордони, на тлі повного інформаційного ігнорування проблем білоруської дипломатії в питанні комунікацій дій «союзників».
4. Викрадення українського громадянина з території РБ напередодні старту навчань.
5. Неузгоджені з РБ дії російської сторони під час навчань, публікація розпорядження про перекидання підрозділів в сторону РБ, основною метою яких, крім тестування ступеня довіри, була перевірка ефективності внутрішніх білоруських комунікацій і здатності до самостійного прийняття рішень командуванням.

В контексті активності росіян слід відзначити їх готовність не стільки реагувати на помилки і дії супротивника, скільки формувати власну інформаційну повістку із залученням спецпідрозділ і спецслужб.

Навчання «Захід-2017»: «м’яка окупація» Білорусі

Поява поняття «гібридної агресії» вимагає і нового підходу в оцінках підсумків подібних конфліктів. Приклад сучасної Білорусі ми вважаємо досить показовим і можемо розглядати як еталонний варіант успішного результату «гібридної агресії» проти держави. За підсумками навчань «Захід-2017» можна відзначити, що на сьогодні офіційний Мінськ втратив можливості суб’єктної поведінки в глобальних або регіональних міжнародних процесах і абсолютно інтегрований в геополітичну і геостратегічну зону контролю РФ.

1. Мілітарні (силовий блок) – створення і розвиток «регіонального угруповання» можна розглядати як фактичне делегування Мінськом функцій стратегічного стримування своїм російським союзникам. Активне стримування бажання росіян розмістити свої військові бази на території республіки мотивовані як погрозами особистої безпеки Лукашенка, так і можливими економічними бонусами від розвитку власних збройних сил за рахунок РФ.
2. Інформаційний (ІПСО, комунікації) – переважна присутність російського контенту в інформаційному просторі РБ практично виключає можливість активної протидії Мінська інформаційним операціям. Активне просування білоруським прокремлівським експертним пулом наративу «Союзної держави» і «євразійського простору», показує другорядність національних інтересів по відношенню до Євразійського інтеграційного проекту, а також тотальну інтеграцію інформаційних ресурсів РБ в систему російської пропаганди для роботи на пострадянському просторі.
3. Кібернетичний (дії в сфері кібербезпеки та електронних систем комунікації) – контроль РФ над каналами зв’язку став одним з основних умов прив’язки системи наведення ракетного комплексу «Полонез» до китайських супутників.
4. Соціально-політичний (вплив в сфері внутрішньополітичних процесів, соціальної інженерії і економіки) – сфера локалізації впливу і реалізації владних амбіцій Лукашенка (питання власності держпідприємств і компаній), розвиток «Білоруської соціально-економічної моделі» державного капіталізму. Характер і умови торгових протистоянь, потреба в регулярних дотаціях демонструє абсолютну залежність на глобальному рівні білоруської моделі від російської економіки.
5. Дипломатичний (локалізація дипломатичних можливостей країни) – сам факт проведення повномасштабних навчань наступального плану, в ситуації, що склалася, демонструє визнання Мінськом провідної ролі РФ у вибудовуванні глобальної архітектури безпеки і зовнішньополітичному позиціонуванні РБ. Особливо після того, як Мінську довелося зіткнутися з глобальною інформаційною протидією в рамках підготовки навчань «Захід-2017» і власною безпорадністю донести безпеку майбутніх маневрів західному дипломатичному корпусу.

За задумом Кремля, Мінськ повинен усвідомити, що будь-які ігри в «багатовекторність» закінчені, в ситуації, що склалася, можливостей для геополітичних ігор у Мінська, не більше, ніж у Радянської Україні в брежнєвські часи.

Для західних країн вчення фіксують претензії Кремля на Білорусь, як власну зону геополітичних інтересів. Легенда навчань повинна остудити бажання будь-яких країн взяти участь у процесі транзиту влади в РБ. В якій би формі та у спосіб він не здійснювався, процес буде жорстко контролюватися Кремлем, а будь-які спроби «кольорових революцій» будуть просто втоплені в крові.

Навчання «Захід-2017»: «м’яка окупація» Білорусі і ключові загрози для України і країн партнерів

1. Умовність кордонів суб’єктності/незалежності держави в умовах «м’якої окупації».

Суть проблеми: позначити межі можливостей окупованої держави. Як правило, зусилля уряду локалізовані внутрішніми проблемами, країна випадає з регіонального і глобального зовнішньополітичного дискурсу, підтримуючи зовнішній курс окупантів.

2. Дипломатичні зусилля «жертви» підсилюють просування наративів «окупантів». По суті, в умовах «м’якої окупації» країна зберігає незалежний статус, що створює помилкове враження суб’єктів незалежної політики. Однак в реальності ви комунікуєте з окупантами, а отже, у вас формується перекручена картинка реальності, вигідна насамперед окупантам.
3. Збереження зовнішніх ознак незалежності перетворює жертву на токсичний ресурс. Комунікаційні ресурси жертви використовуються в якості ретранслятора і тригера для просування наративів окупантів в агресивному середовищі. Ми вже сьогодні фіксуємо активність білоруських прокремлевських спікерів в країнах Балтії, Польщі, Молдові (Придністров’я, Гагаузія), Сербії, Німеччини (НДР), практично безперешкодно розвиваючих мережі своїх контактів для роботи з цільовими групами-носіями так званої «радянської ідентичності».

 

Таким чином, в режимі «м’якої окупації» Білорусь у зовнішньополітичній грі Кремля грає роль «троянського коня», за зовнішньою нешкідливістю якого ховається реальна загроза створення механізму збереження впливу на процеси в агресивному середовищі.

«Захід-2017»: Момент істини для Білорусі і кінець багатовекторної зовнішньої політики

1. Проведення масштабних навчань із залученням сил і засобів РФ, на тлі конфлікту в Україні і зростання військово-політичної напруженості в Східній Європі, створює контрверсійну позицію офіційного Мінська в питаннях регіональної безпеки, тому що суперечить публічним заявам Президента і позиціонуванню Білорусі як «донора регіональної безпеки».

Згідно з логікою заяв, для всіх було очевидно, що Білорусь як «донор регіональної безпеки» могла знизити рівень конфліктності сценарію, обмежити російський контингент немілітарною складовою (медицина, інженерні підрозділи і т.п.), перенести ці навчання в часі або в просторі, пославшись на соціально-політичну обстановку в регіоні. Однак ніхто не зробив навіть спроби обговорити ці можливості, що підірвало довіру до слів і запевнень офіційного Мінська.

У підсумку: вчення стали червоною лінією для РБ, перейшовши яку, Білорусь практично обнулила всі свої дипломатичні здобутки на Західному напрямку за останні кілька років. Західний вектор виявляється практично замороженим, відкриваючи нові можливості для подальшого розчинення РБ в Євразійському інтеграційному проекті

Лукашенко залишається один на один з Путіним, що в умовах їхньої авторитарної сутності буде посилювати конфліктність і напруженість не тільки між ними, а й в середині білоруського суспільства.

Останні кадрові перестановки в гуманітарному і силовому блоці показують, що Лукашенко змушений зміцнювати власні внутрішні позиції, оточуючи себе людьми не тільки відданими, але і тими, хто розділяє його ціннісні і світоглядні позиції. На тлі «зміни поколінь», це загрожує подальшим «закуклюванням» білоруської влади в собі і нарощуванням протестних настроїв в РБ.

Таким чином, в РБ створені всі умови для нарощування впливу РФ як на зовнішньополітичних, так і на внутрішньополітичних треках РБ.

Сама легенда навчань і дії РФ продемонстрували претензії Кремля на тотальний контроль над процесами транзиту влади на пострадянському просторі і готовність до застосування сили в разі спроб оскаржити владу Кремля в цих процесах.

«Євразійська інтеграція» Білорусі: репутаційні втрати інформаційної політики Мінська

1. Просування російських наративів «Євразійського простору» і «Інтеграції інтеграцій» на міжнародному треку білоруської зовнішньої політики і у внутрішньополітичному дискурсі, призводять до нарощування інформаційного протистояння між Києвом і Мінськом.

Суть проблеми в протиріччях між маргіналізацією української експертної думки в інформаційному просторі РБ, за рахунок його локалізації в опозиційних медіа. З іншого боку, розвиток співробітництва «офіційного» білоруського експертного пулу з маргінальними проросійськими українськими експертними групами (Український вибір).

В підсумку:

А) Підривається довіра українського експертного співтовариства до білоруської влади, що в свою чергу погіршує інформаційний фон наших двосторонніх відносин. З огляду на певний ступінь впливу «громадської думки» на політичні рішення українського уряду, це буде стимулювати негативні тенденції в розвитку українсько-білоруських відносин.

Б) Створює спотворену картинку розуміння білоруським суспільством і офіційним Мінськом соціально-політичних процесів в сучасній Україні. Деформація реальності призводить до зростання напруженості і непорозумінь на середньому і нижньому рівні державного менеджменту, що призводить до полу конфліктних ситуацій між офіційними органами і погіршення їхньої взаємодії і взаєморозуміння.

В) Пасивна комунікаційна та інформаційна політика РБ, в ситуації, що склалася, загрожує не тільки нашим двостороннім відносинам, а й несе репутаційні загрози для України і сусідніх країн. Домінування в інформаційному просторі російського контенту і вільний доступ РФ до білоруським медіаресурсів, відкриває необмежені можливості для інформаційних впливів РФ на інформаційний простір сусідніх країн.

Українсько-білоруські відносини: між кремлівської Сциллой і Харібдой постреволюційного Києва

1. Союзницькі зобов’язання перед Москвою, в умовах українсько-російського конфлікту вимагають від Мінська спільної участі в реалізації дій РФ проти України, в тих чи інших формах. У той же час, Мінськ змушений демонструвати лояльність до Києва для збереження хоча б видимості незалежної зовнішньої політики і збереження традиційних ринків для своєї продукції.

В умовах, що склалися, Мінськ вибрав диверсифікаційну тактику, коли при демонстрації абсолютної лояльності до офіційного Києва, що дозволяє зберігати ринки збуту і економічні взаємини, прості громадяни України на території РБ піддаються далеко недружнім діям з боку офіційного Мінська. І хоча все це відбувається за непрямої участі Москви, Мінськ змушений відмовчуватися з приводу активності своїх «союзників» на власній території, віддаючи Кремлю свій союзницький обов’язок.

Однак найбільшу тривогу викликає втягування в протистояння силових структур, як це було навесні під час «прориву джипа» на прикордонному переході, останні звинувачення українських прикордонників в порушенні повітряного простору РБ. Викрадення громадянина України з території РБ російськими спецслужбами, яке так і залишилося без будь-яких офіційних реакцій з боку Мінська.

У підсумку:

Звинувачення з боку чиновників українського МЗС в «недружній політиці», застереження для українських громадян і бізнесу в небезпеці території РБ з боку Міністра закордонних справ демонструють, що подальше покривання російської активності на території РБ і їх безкарне втручання у наші двосторонні відносини, загрожує погіршенням економічного співробітництва між нашими країнами.

Сформована ситуація не влаштовує офіційний Київ, тому що загрожує зростанням внутрішньої соціальної напруженості. Під тиском громадської думки Київ буде змушений вести санкційну політику у відповідь на недружні дії Мінська.