Протести в Узбекистані. Останні новини і хто за цим стоїть?
05.07.2022
Парламент Узбекистану вирішив, що не буде скасовувати суверенний статус Республіки Каракалпакстан. Відповідне рішення було ухвалено 4 липня на тлі протестів, що спалахнули в Каракалпакстані наприкінці минулого тижня, пише місцеве видання Podrobno.uz.
Депутати заявили, що, враховуючи думки та пропозиції населення Каракалпакстану, статті 70, 71, 72, 74 та 75 конституції будуть залишені без змін, а чинні норми – збережені. Вони передбачають, що Каракалпакстан має суверенний статус у складі Узбекистану, власну конституцію і може вийти зі складу Узбекистану на підставі рішення референдуму.
Протести в Каракалпакстані розпочалися 1 липня та, за словами президента Узбекистану Шавкат Мірзійоєва, призвели до людських жертв як з боку мітингарів, так і з боку правоохоронних органів.
Республіка Каракалпакстан, або Каракалпакія, знаходиться на заході Узбекистану, займаючи близько 40% його території. Її власну конституцію було ухвалено 1993 року, а в конституції Узбекистану Каракалпакстану присвячено цілу главу.
Зараз в Узбекистані проводять конституційну реформу, яка поки що знаходиться на стадії громадського обговорення. Проєкт поправок передбачав радикальні зміни глави конституції, що стосується Каракалпакстану. З неї планували прибрати слова “суверенний” і “суверенітет” і виключити положення, що гарантує право на вихід зі складу Узбекистану.
Окрім того, поправки зобов’язували Каракалпакстан узгодити з законодавчими нормами Узбекистану не лише власну конституцію, але й усі інші закони.
Багато жителів регіону розцінили заплановані зміни як спробу позбавити республіку суверенітету та вийшли на протести.
Кремлівська рука і сюди дотягнулась
На те, що виступи в Каракалпакстані можуть мати зовнішній слід, вказує на залучення до трансляції подій з місць російських телеграм-каналів. З 2021 року в ЗМІ йшло планомірне накачування інформаційними матеріалами про утиски каракалпаків, розганялися різноманітні теми екологічної кризи, вимирання місцевого населення, тяжкого становища, соляних бур та ін.
Найбільш помітними каракалпакськими рухами за незалежність від Узбекистану є Партія національного відродження «Єркін Каракалпакстан» та Демократична партія «Алга Каракалпакстан».
Якщо «Єркін Каракалпакстан», починаючи з 2007 року, не мала помітних симпатій до Росії, то Демократична партія «Алга Каракалпакстан» навпаки, деякий час відрізнялася явно проросійськими поглядами. Вона заявила про себе у 2014 році, після нападу РФ на Україну та анексії Кримського півострова. Лідери руху вважали цю подію знаковою для каракалпакського національного руху і не приховували того, що розраховують на допомогу Москви.
Пізніше, однак, «Алга Каракалпакстан» почала критикувати Росію за спробу розколоти каракалпакський національний рух та підтримку Узбекистану.
У 2019 році лідер Демократичної партії «Алга Каракалпакстан» Аман Сагідулаєв заявив про створення «Уряду суверенної та незалежної Республіки Каракалпакстан у вигнанні». Частково, його активність відбувається у Москві та Алмати.
Але не емігрантські організації чи політичні групи відіграють головну роль у нинішніх акціях протесту. Як і в Казахстані у січні цього року, на перші ролі вийшли нові лідери. Самоорганізовані мережі та ініціативи покрили дефіцит традиційної опозиції. Серед нових осіб протесту багато людей, які мають бізнес або працюють сезонно у Росії/Казахстані.
Узбецькі джерела кажуть, що ці люди спеціально приїхали до Каракалпакстану перед початком протестів з метою дестабілізації ситуації в автономії. Скидати з рахунків таке твердження не варто. У всякому разі, нами встановлено, що, по крайнього заходу, 5 відомих вуличних лідера донедавна жили у РФ.
Є й ще одна версія, яка “пояснює” активність у Каракалпакстані. Справа в тому, що в регіоні (на околицях селища Жаслик) з часів СРСР розташовувався військовий полігон «Восьма станція хімічного захисту», призначений для випробування хімічної зброї та засобів захисту від неї. Полігон використовувався випробувальним хімічним полком (в/ч 44105) та центром розробки засобів захисту від хімічної зброї (в/ч 26382). На острові Відродження в Аральському морі (на частині території острова, що входить до Муйнакського району Каракалпакстану), діяв військовий біохімічний полігон з умовним найменуванням «Бархан». Його офіційна назва – 52-а польова науково-дослідна лабораторія (ПНДЛ-52). Після розвалу Союзу полігони було закрито, а військові частини – виведено Росію.
Але, як стверджують місцеві жителі, у регіоні збереглася та була активована мережа агентури російської військової розвідки. Ці агенти пізніше опинилися як серед старого покоління каракалпакського національного руху, так і на чолі нового протесту. Наскільки великий їхній вплив сказати поки що важко.
Серед простих учасників протестів, зі спілкуванням у соцмережах, видно симпатію до України та негативне ставлення до війни Росії проти нашої країни. На акціях у Нукусі бачили навіть український прапор.