Російська пропаганда в Криму. Частина 2. «Референдум», культ Путіна і аусвайси

Розігнавши істерію навколо Майдану і заворушень в Криму, російські федеральні ЗМІ приступили до пропаганди «референдуму».

Агітатори-волонтери з матерікової Росії і найняті за 100 грн в день місцеві жителі масово вселяли кримчанам, що «потрібно покликати Росію, скористатися шансом увійти до її складу за допомогою референдуму». Одночасно підвищився градус демонізації Майдану і України в цілому.

Одночасно росіяни на всіх рівнях, в тому числі в місцевих газетах і на сайтах кримських міст, нав’язували думку, що «Україна бендерівсько-фашистська держава» і що «потяги дружби з «бандерівцями» їдуть до Криму вирізати російськомовних».
Такою маніпуляцією людям нав’язали думку, що їм потрібно вибрати не між Україною і Росією, а між життям в багатій, справедливій сильній країні, СРСР 2.0 і неминучою загибеллю від рук якихось «кровожерливих бандерівців».

Додатково росіяни наповнили Крим знаменитої листівкою «10 гарантій для кримчан», яка розрахована на любов радянського менталітету до «халяви». У 2020 році ця листівка є ще одним доказом брехливості Росії, так як за 6 років з 10 гарантій не виконана жодна.

Особливо мерзенною була кремлівська спекуляція кримськотатарським питанням. Російські агітатори з материка на мітингах, зборах, просто розговорившись з кримчанами на вулицях «як би по секрету» переконували людям, що кримські татари ненавидять російськомовних і мріють їх усіх вирізати. І що то тільки Росія захистить кримчан від етнічної різанини.

Також російські ЗМІ посилили роботу по навіюванню культу Путіна. Тим більше, підготовку вони виконали давно. Ще до 2014 року росіяни через підконтрольні ресурси вселяли українцям наратив, що Путін великий лідер, який відстоює національні інтереси, в той час як мінливі українські президенти думають про себе і настільки ефективно як в Росії не дбають про державу.

На кримчан, які в 2014 році були по суті жителями радянського заповідника з радянським мисленням, спосіб донесення інформації про жахи через особисте спілкування і головних трендів через «центральне телебачення» подіяв досить ефективно.
Наче й не було 23 років досить дружніх відносин між українцями, кримськими татарами, росіянами, змішаних сімей, подорожей по материковій Україні і свободи, яку Київ завжди давав Криму – і його елітам і простим людям.

Одночасно російські федеральні канали розганяли культ «Беркута». Їх героїзували, в їх честь проводилися хресні ходи і молебні в містах Криму.
Їм публічно вручалися російські паспорти. Так Росія вселяла і показувала, що без проблем видасть свої паспорти тим, хто зі зброєю в руках готовий воювати за «русскій мір» проти України.

І так Росія фактично визнала, що дає свої паспорти за розстріл мирних українців, які боролися на Майдані за свою свободу і своєї країни. Цією технологією РФ підтягнула до себе аморальних маргіналів і криміналітет, за допомогою якого проводила і проводить боротьбу на тимчасово окупованих територіях України проти проукраїнських настроїв.

16 березня 2014 року стало кульмінацією першого етапу російської агресії. Федеральні телеканали РФ спробували тотально всім вселити, що 95% кримчан в єдиному пориві влаштували черги на виборчих дільницях і проголосували за Росію. Це був для стадного ефекту – «все проголосували і я як все проголосував».

По суті, референдум був не тільки для оформлення окупації Криму а й значною мірою для того, щоб зробити кримчан колективно відповідальними за російські військові злочини. І вселити їм, що це не російські армія і спецслужби оволоділи Кримом, а натовп місцевих «обрав Росію». Це Кремль зробив для того, що максимально ускладнити кримчанам відновлення відношення з Україною на той час, коли більшість зрозуміє що діється насправді і задумається про вигнання окупантів.

Хоча в реальності навіть після місяця надпотужного насильства над мізками кримчан і примусового блокування українських ЗМІ Росія не змогла виграти «референдум».
Наприклад в Ялті «легітимація окупації» обійшлася місцевим лідерам «Кримської весни» в 60 000 доларів. Це за все – від ручок та паперу до винагороди міського виборчкому на чолі з Іриною Білозеровою і її команді за малювання в протоколах заздалегідь затверджених в Кремлі результатів.

Російські чиновники в довірчих бесідах потім розповідали мені, що реальна явка в Ялті була менш 40% і з них за Росію було істотно менше 50%. І ніяких 95% в принципі не було, мої співрозмовники прямо хвалилися, що «95% за Росію це не реальні цифри, а добре виконане завдання, поставленого особисто Володимиром Путіним».

Євген Гайворонський