Російська пропаганда в Криму. Частина 3. Победобесіе, “Новоросія” і державні рейдери

05.03.2020 Вимк. від Redaktor
Російська пропаганда в Криму. Частина 3. Победобесіе, “Новоросія” і державні рейдери

«Але їх бідою була перемога, за нею відкрилася порожнеча». Після завершення першої стадії агресії проти України у вигляді «референдуму» і офіційного початку окупації Криму, перед Кремлем постало завдання як захопити уми кримчан і «пасти» їх у вигідному Путіну порядку денному.

Для цього російські пропагандисти стали максимально використовувати кейс війни на Донбасі в поєднанні з культом 9 травня. Саме тоді 9 травня і Друга Світова війна в російському інформаційному полі перетворилися в шалене «победобесіе».

Федеральні телеканали РФ з кінця березня 2014 почали бомбардувати кримчан сюжетами про те, що «Донбас по кримському сценарієм хоче увійти в Росії». І про звірства «української хунти проти прагнучого до РФ населення Донбасу». Так кримчанам почали вселяти, що присутність Росії це гарант миру і спокою.

В цей же час по ТБ і в усіх федеральних і кримських ЗМІ посилили пропаганду культу Путіна. Кримчанам вселяли, що «Україна не поважала Велику Вітчизняну війну», що в Україні «фашизм і бандерівці». І що завдяки Росії 9 травня тепер в Криму буде належним чином відзначатися завдяки Росії і Путіну.

Також людям стали вселяти думку, що в 1945 році Союз переміг фашизм, що в 1991 році Союз зазнав несправедливе поразку. І що так само як в 1945 росіяни перемогли гітлерівський фашизм, також в 2014 році Путін переможе «український фашизм» і збільшить площу РФ за рахунок захоплення «исконно русских земель», які нині перебувають у складі України.

Під цю ідею в містах Криму за вказівкою московських кураторів проходили регулярні мітинги «на підтримку прагнучого входження до Росії Донбасу». Федеральні журналісти знімали це і створювали продукт з сенсом «руські кругом піднялися взяти реванш».

Кульмінація цього припала на 9 травня 2014 року. Російський пропагандистський удар по кримчанам подіяв. Чимало зазвичай далеких від війни кримських обивателів стало всерйоз обговорювати, що «скоро російські солдати витруть свої чоботи о траву перед Білим дімом у Вашингтоні». Російські телевізійники з задоволенням знімали таке для сюжетів про те, що насильницька мілітаризація кримчан дає перші плоди.

Одним з найбільш кривавих діянь російських пропагандистів стала реклама бойовиків на Донбасі. Ряд кримчан поїхали туди воювати за Росію проти України. Сп’янілі «патріотичним чадом”, але залишившиїся вдома кримчани охоче жертвували «на війну проти України». Для цього в магазинах і громадських установах Криму було встановлено безліч ящиків для збору коштів на це.

Ще одним ключовим трендом літа 2014 року в російських ЗМІ була критика української влади Криму, які за 23 роки «розграбували і знищили півострів». Для контрасту пропагандисти бомбардували кримчан сюжетами про «диво Світу Кримський мост» і безлічі інших проектів Росії в Криму. Це подавалося як дарована Путіним півострову і його населенню та сама халява.

В цей же час в Криму активно розгорталися філії та штаби головних російських пропагандистських ЗМІ – Росія сьогодні, Зірка, Російська газета і т.д. Комсомольська правда в Україні була перероблена в Комсомольську правду Крим в Росії. Росіяни в своєму дусі відразу ж і приступили до крадіжки бюджетів, наприклад шляхом створення РІА «Севастополь» яке і першого російського окупаційного губернатора Меняйло толком не змогло пропіарити, але грошей відмити допомогло.

Доречі, якщо навіть в великих українських ЗМІ матеріалі узгоджуються 1-3 керівниками, то в великих російських ЗМІ Криму з літа 2014 усі матеріали та сюжети узгоджувалися з московськими редколегіями, інколи втручалися куратори з Адміністрації президента РФ. Це свідчить про те, що для РФ дуже велике значення має втручання в мізки мешканців тимчасово окупованої території України – Криму.

На цьому тлі почалися жорсткі утиски незалежних журналістів, симпатизуючих Україні журналістів, а також, незалежних професіоналів. Особливо показовою є справа легенди Кримської журналістики Миколи Семени, якого за тезу «Крим це Україна» піддали кримінальному переслідуванню, засудили окупаційним судом і заборонили займатися журналістикою. Семена тільки в 2020 вирвався до Києва і зміг повернутися в професію.

Крім кураторів з Адміністрації Президента РФ і ФСБ створенням жорсткого тоталітарного інформаційного поля і зачисткою журналістики займалися т.зв. Віце-прем’єр Дмитро Полонський і екс «опозиційний журналіст» Олег Крючков який робив видимість що НТВ в Криму це не владне, а альтернативне федеральне ЗМІ. Причому Крючков працював в першу чергу як «зливний бачок» новоствореного ФСБ Криму, про що він неодноразово хвалився автору цих рядків. У тому числі Крючков надавав інформаційну підтримку ФСБ і т.зв. Радміну Криму коли ті масово, як рейдери «віджимати» власність держави Україна та українських фірм, бізнесменів, пересічних громадян.

Цей грабіж в місцевих кримських і російських федеральних ЗМІ подавався як «націоналізація». Як позитивне явище, за допомогою якого у «поганій України і поганих українських олігархів» забирали в «власність народу Криму» цінні активи та інфраструктуру.
Так як, на жаль, у багатьох в Криму був радянський менталітет, бажання «забрати і поділити», а також, ностальгія по СРСР, коли все було державне, це прийом кремлівських пропагандистів на короткий час дав їм серйозний ефект.

Дмитро Полонський в середовищі не отримавших місця у годівниці учасників захоплення влади в Криму вважається «українізатором Криму» і «агентом СБУ Ниловим». За що ті, в тому числі покійний екс-президент Криму Мєшков, критикували Полонського.

Однак, Полонський швидше агент ФСБ. Тому що проведена ним до 2014 року «українізація Криму» проводилася так, що давала протилежний ефект і була однією з причин погіршення ставлення кримчан до України.

Євген Гайворонський