Російська пропаганда в Криму. Частина 4. У будь-незрозумілій ситуації звинувачуй Україну

У другій половині літа 2014 року кримчани були серйозно розігріті російською пропагандою за допомогою штучної істерії «повернення в рідну гавань» разом з «победобесіем» 9 мая та ажіотажем навколо «злочинів хунти проти народу Донбасу». На цей ґрунт ЗМІ Кремля стали впроваджувати нові програми.

Програми – ключове слово. Незабаром після початку окупації Криму Росія створила там таке інформаційне поле, в якому дозволяється мислити тільки розробленими та затвердженими адміністрацією Путіна і ФСБ ментальними програмами.
На боротьбу з незалежними думками, судженнями і аналітикою кинуті величезні сили. Втім, більшу частину 2014 року багато кримчани ще не відійшли від подій і мислили як радянські люди, що і було потрібно Путіну.

Без критики сприймаючи інформацію з Москви і від російських агентів впливу в соцмережах, кримчани масово освоїли мову ворожнечі. Відносно України і українців стало прийнято говорити «укропи», «бандерівці», «кривава хунта» і т.д.

Ключові тренди російської пропаганди літа і осені 2014 року ця «Завдяки Путіну у нас немає війни», «Якби не Путін, то в Криму спалахнув кривавий міжетнічний конфлікт», «У всьому винна Україна і українські чиновники Криму 1991-2014 років». Останнє особливо кумедно.

На осінь 2014 року Кремль призначив в Криму вибори в т.зв. Держради Криму і місцевих рад. Списки майбутніх переможців затвердили т.зв. Глава Криму Аксьонов і спікер Держради Константинов ще в червні 2014 року. Список по Ялті автор цих рядків бачив особисто, зазначені в ньому персонажі і стали восени 2014 року т.зв. депутатами і мерією міста. За зміни в список просили 80 тисяч доларів.

Найцікавіше, що на нелегітимні вибори осені 2014 кримські і російські ЗМІ гнали під гаслом «Очистимо владу від важкого української спадщини». Була оперативно створена кримська філія партії «Єдина Росія». На передвиборних зустрічах т.зв. керівники півострова Аксьонов і Константинов вселяли кримчанам, що голосування за «Єдину Росію» це голосування на підтримку Путіна.

Літні кримчани згадали безальтернативність КПРС, згадали свої архаїчні бажання повернутися в СРСР і пішли проголосували за зазначених намісниками Путіна в Криму кандидатів. Найцікавіше, що під виглядом «боротьби з важким українським спадщиною у владі» у вересні 2014 року мандати депутатів, портфелі міністрів і посади мерів отримали ті самі українські чиновники, образ яких був передвиборчим жупелом.

Мабуть культ Путіна як верховного царя був найсильніше в Криму влітку і восени 2014. Іменем Путіна в Криму вирішувалися будь-які питання, населення півострова яке, навесні 2014 року вкрай втратило критичне мислення сприймало все це зі схваленням.
При цьому були тотально зачищені незалежні засоби масової інформації та лідери думок, тому альтернативна думка в Криму практично зникла.

Восени 2014 року, коли почалося продуктова блокада Криму з боку материкової України російські пропагандисти ще сильніше стали підвищувати градус ненависті. Так відвернули увагу від виборів і стали вселяти населенню новий тренд «Україна нам заважає, але Росія дає Криму грандіозні гроші, будує міст, Острів-сад – тільки почекайте».

До кінця осені закінчився ефект стресу і масової мобілізації навколо проросійських гасел. Люди стали спокійніше до всього ставитися. Але треба віддати належне росіянам – в 2014 році вони як катком проїхали по мізках людей і надовго їм навіяли кримські імперські тренди Путіна, попутно практично знищивши адекватний український світогляд.

Таким чином добіг кінця перший етап встановлення російського наративу у свідомість населення Криму. Далі російські ЗМІ та лідери думок займалися зберіганням досягнутого та реакцією на нові вимови. Про це я розповім у наступних статтях.

Євген Гайворонський