Роскосмос: «м’яка сила» РФ у гібридній війні

Десятиліття поспіль СРСР, а потім і РФ як його спадкоємець та правонаступник, конструювали імідж непереможної держави, беззаперечного світового лідера. Фасад цієї конструкції, на яку не шкодували пропагандистського мейк-апу, був переважно орієнтований на умовний Захід, а власне населення мало можливість спостерігати нічим не загримований фанерний задник. Але чим більше РФ відхилялась від умовно-європейського шляху розвитку та примірювала на себе старі шати колишньої імперії, тим більше зростала кількість сенсів, сконструйованих для внутрішньої авдиторії. Іноді вони разюче відрізнялись від інформаційного «експорту», іноді – повністю співпадали.

У «російській трійці», яка бадьоро неслася як російським, так і світовим інформаційним простором, було три «конячки»:

• культура: балет, музика, література тощо, тобто узагальнена «загадкова російська душа», про яку з придихом промовляли європейські славісти;
• спорт: звідси і надмірна увага до масштабних видовищних змагань з боку керівництва РФ, і підвищена чутливість до іміджевих поразок на кшталт допінгового скандалу на Олімпіаді, в результаті чого російська збірна була позбавлена медалей та можливості використовувати власний прапор та гімн;
• космос: Белка-Стрелка, «білозуба посмішка Юрія», перший супутник і ось це все.

Пізніше, вже за часів Путіна, до цієї трійці пристебнули Церков, після чого «русская тройка» остаточно перетворилась на Чотирьох коней інформаційного Апокаліпсісу. Адже всі вони були пазлами та робочими інструментами ­­значно більшого конструкту: Міфу про Велику вітчизняну війну (у трактовці РФ) та непереможного російського солдата.

«М’яка сила» (soft power) російської пропаганди не руйнує українські будівлі, не вбиває, не катує та не гвалтує. Але саме завдяки її безперешкодній ході стали можливі масштабні руйнування, вбивства, катування та згвалтування у Бучі, Ірпені, Бородянці, Чернігові, Маріуполі та десятках інших українських міст. Але дивлячись на сучасну Росію, пересічний європеєць бачить не  скривавлені руки її військових, а білі рукавички, сплетені з уривків Достоєвського, нот Чайковського та білозубої посмішки Гагаріна.

Звідси – небажання вірити в інфернальність зла, втіленням якого є не окрема постать Путіна, а вся сучасна Росія. Звідси – прекраснодушні дискусії про «Нащо зносити радянські пам’ятники та перейменовувати вулиці, це ж частина історії?» або «Хіба російські письменники (актори, музиканти, спортсмени, космонавти) винні в тому,  що коїть Росія на тимчасово окупованих територіях?».

На щастя, останнім часом пропагандистський туман потрохи розвіюється. Роль, яку відіграє Православна церква Московського патріархату у розпалюванні мілітаристських настроїв росіян, вже не є новиною. Імперський угар, яким сучасні російські письменники, «спадкоємці Пушкіна та Достоєвського» труять своїх читачів, також стає очевидним.

Але коли йдеться про «Роскосмос», то на Заході переважно говорять про наявну та потенційну військову небезпеку, але у плані гібридних загроз він і досі вважається структурою, яка, як дружина Цезаря, має бути вища за будь-які підозри. Між тим, Росія використовує не лише окремі персони, але й інституції та установи космічної галузі у якості інструмента для насадження, підтримання та глорифікації російських міфів, пов’язаних з війною проти України.

Від Гагаріна до Терешкової

Першим в когорті космонавтів, які стали «бійцями незримого ідеологічного фронту» став Юрій Гагарін. Після повернення на Землю він здійснив  тріумфальний тур, відвідавши понад 30 країн, у тому числі Великобританію, Італію, Германію, Фінляндію, Канаду та Японію. Фотогенічний хлопець з типовою слов’янською зовнішністю та голлівудською посмішкою став ідеальним інструментом радянської soft power, заполонивши собою обкладинки світових ЗМІ, які почали писати статті під назвами: «Кенеді визнав відставання від СРСР у космосі», «СРСР переміг США у космічних перегонах» тощо.

Тож в імперський міф про велику потужну державу, яка перемагає всіх та всюди, було закладено чималий наріжний камінь. За радянською традицією Гагаріна було «обрано», хоча скоріше призначено, депутатом Верховної Ради СРСР 7-го (1966-1970рр) та 8-го (1970-1974рр) скликань. Але його участь у покращення іміджу СРСР на світовій арені обмежувалась роллю «живої ікони» та секс-символу.

Його наступники пішли по цьому шляху значно дальше. Наприклад, перша жінка-космонавт Валентина Терешкова попри поважний вік (85 років) й досі бере активну участь у соціальному житті та є однією з найпалкіших прихильниць Володимира Путіна.

Саме з подання Терешкової у 2020 році  Держдума прийняла поправку до Конституції РФ, яка скасовує обмеження та «обнуляє» президентські терміни Путіна, що дає йому правові підстави у 2024 році вже вп’яте стати очільником РФ.  Як депутат Держдуми РФ від провладної партії «Єдина Росія» у 2014 році Валентина Терешкова проголосувала за анексію українського Криму та за надання дозволу Президенту РФ вводити російські війська на територію України. Також вона підтримала «спецоперацію по демілітаризації та денацифікації України» у 2022 році.

На прикладі Валентини Терешкової, яка стала національної героїнею за часів СРСР та дожила до часів Путіна, можна чітко побачити, як космос та все, що з ним пов’язано, з хірургічного інструменту, яким фахівці зі спецпропаганди робили косметологічну операцію з покращення зовнішнього іміджу РФ, перетворився на сокиру м’ясника.

З кожним днем використання знакових подій та осіб, пов’язаних з «Роскосмосом» все менше нагадує «м’яку силу» і все більше – відверту антиукраїнську та антизахідну пропаганду у її найбрутальнішому вимірі. І тон цьому задає очільник державної корпорації по космічній діяльності Дмитро Рогозін.

 

«Победобесіє» та Z–пропаганда у відкритому космосі

Батько Дмитра Рогозіна – генерал-лейтенант, працював в Міністерстві оборони СРСР. Рогозін-молодший закінчив міжнародне відділення факультету журналістики Московського державного університету, яке відомо тим, що паралельно давало студентам ще одну освіту за військово-обліковою спеціальністю «спецпропаганда та військовий переклад». У 1985 році Дмитро Рогозін провів п’ять місяців на Кубі, де вивчав методи американської та кубинської пропаганди в ЗМІ та кіно для своєї дипломної роботи.

З 90-х років минулого століття Рогозін стає відомим своїми націоналістичними поглядами після того, засновує ксенофобські організації «Конгрес російських общин» та «Комітет відродження Росії». З 1997 року він є депутатом Держдуми, з 2000 – очолює комітет з міжнародних справ. У січні 2008 Путін призначає Рогозіна офіційним представником Росії при НАТО в Брюселі, де він швидко створює собі імідж «головного яструба російської зовнішньої політики». Подальша кар’єра дипломованого пропагандиста була стрімкою і безхмарною – у 2011 він став віце-прем’єром російського Уряду. На цій посаді Рогозін курирував питання військово-промислового комплексу, атомної та ракетно-космічної галузі, будівництва космодрому «Східний». З травня 2018 він очолює «Роскосмос» із загальним штатом понад 175 тисяч осіб.

Але у  медійній площині Дмитро Рогозін виступає не як топ-менеджер державної корпорації, а як пропагандист найнижчого штибу, стиль якого мало відрізняється від риторики Володимира Соловйова або Дмитра Кисельова. Достатньо навести декілька його висловлювань з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

«Юрій Гагарін – один з наших символів віри. Саме тому він сьогодні на нашому прапорі, він живий і веде в бій армію Росії проти колективного Іуди України та його західних спонсорів» (публічний виступ 28.03.2022 р).

«У ядерній війні країни заходу будуть нами знищені за пів години» (10 травня 2022)

«Ми не з нацистами в Україні воюємо. Ми визволяємо Україну від окупації НАТО і відсуваємо найгіршого ворога від наших західних кордонів. Ще до фашистського путчу у Києві у 2014 році українські МЗС та Міноборони були вірними сатрапами натівців. Я на власні очі бачив, як український посол при НАТО жалко плазував перед натівськими чиновниками. Само існування окремої від Росії України неминуче перетворює її на анти-Росію і плацдарм Заходу для агресії проти нашого народу. Ось чому те, що ми називаємо Спеціальною військовою операцією, виходить далеко за рамки її початкового сенсу та географії. Це війна за правду і право Росії існувати як єдина та незалежна держава. НАТО веде проти нас війну. Вона її не оголошувала, але це нічого не змінює».

Генеральний прокурор України Ірина Венедиктова 16 березня 2022 року написала на своїй сторінці в facebook, що  дії Рогозіна містять склад злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, а саме ч. 3 ст. 110 – зазіхання на територіальну цілісність України, а також ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 – допомога у веденні агресивної війни.

«Ви, використовуючи своє становище, використовуючи медійні майданчики РФ, фактично поширювали брехливу та шкідливу інформацію, обдурюючи, зі злочинними намірами, громадян РФ. Ви запевняли своїх співвітчизників у тому, що військові формування РФ не наносять удари по мирному населенню та суспільним об’єктам. Вам вдалося знайти на території України нацистів, яких і прийшла знищувати доблесна армія РФ. Іншими словами, у своїх діях ви нічим не відрізняєтесь від інших блогерів, «діячів мистецтва», «публічних персон» з так званого провладного пулу спікерів РФ. На наш глибокий жаль, такі слова та висловлювання – злочин, тяжкий злочин і такий, за який доведеться відповісти», – написала Венедиктова.

Але участь Рогозіна в інформаційній війні проти України та колективного заходу не обмежується його висловлюваннями, які можна було б списати на особисті думки. Потужності «Роскосмосу» використовуються для просування символів та наративів російської пропаганди, у тому числі тих, що мають відношення до головного російського міфу про Велику вітчизняну війну.

Апофеозом цих подій стало 9 травня, коли космонавти Олег Артем’єв (на скафандрі якого було зображення георгіївської стрічки) та Денис Матвєєв розгорнули у відкритому космосі копію прапора Перемоги, який є одним із сакральних символів “побєдобесія”.

На самій МКС, яка була «прикрашена» георгіївськими стрічками, та де була розгорнута експозиція «Безсмертний полк», космонавти влаштували «імпровізований Парад Перемоги з польотом моделі штурмовика часів ВВВ ІЛ-2».

Варто додати, що керівництво та співробітники «Роскосмосу» пропагують не лише радянські військові символи. але також долучаються до інформаційного супроводу так званої «спецоперації з денацифікації та демілітаризації України». Напередодні 9 травня Дмитро Рогозін заявив, що державна космічна корпорація змінює свій логотип на червону зірку «в рамках підтримки збройних сил РФ на Україні», а назву свого особистого телеграм-каналу він пише через літеру Z.

 

Крім того, очільник «Роскосмосу» повідомив, що на головному обтічнику ракети «Союз-2.1а» з вантажним кораблем «Прогрес МС-20», старт якої запланований найближчим часом будуть зображені прапори невизнаних «республік» ОРДЛО, а також «бабусі Ані» з прапором СРСР.

P.S. «Бабуся з прапором» – один з forced mem, який російські пропагандисти намагались штучно розкрутити та зробити одним із символів Z-пропаганди, як приклад «визволення населення України з-під влади нацистів». Ця інформаційна спецоперація РФ зараз потрохи вщухає, адже зазнала поразки завдяки оперативній реакції Центру страткому України, але Рогозін вирішив надати їй «другого дихання» та вивести  на космічний простір.

Також 30 квітня з космодрома Плесецьк було запущено ракету-носій Ангара 1.2, яка мала вивести на орбіту військовий супутник. На корпус ракети було нанесено літери Z, як символ російської «спецоперації».

 

Але ця спецоперація – як космічна, так і інформаційна, зазнала поразки, супутник РФ не зможе втриматись на орбіті та згорить в атмосфері, про що повідомили російський космічний блогер Анатолій Зак та американський астронавт Скотт Келлі.

Звісно, дивлячись на все це, можна було б вкотре покрутити пальцем біля скроні, але не слід недооцінювати ані високу довіру, з якою пересічний громадянин сприймає меседжі, що їх проголошують «небожителі»-космонавти, ані  ті зусилля, які прикладає Росія для просування своїх пропагандистських наративів не лише на Землі, але відтепер ще у космосі.

 

Валентина БИКОВА, аналітик Міжнародного центру протидії російській пропаганді