Що зробила Фінляндія, щоб заслужити російські пропагандистські напади?

Усі чудово розуміють дивну «турботу» Росії про все, що відбувається на пострадянському просторі, особливо коли незалежні країни не дотримуються її вказівок та ідеалів. Росія також прагне не забувати про ті країни, які раніше перебували в сфері інтересів СРСР. З підтримкою Кремля засоби масової інформації зображають ці країни як такі, що відсутні, тобто ці країни малюються як недоліки в очах росіян та громадян інших країн. Шляхи досягнення цього численні, починаючи з публікації про них тенденційних статей і закінчуючи поширенням брехні.

Ми вже знаємо країни, на які російські ЗМІ люблять націлюватись. Країни Балтії знаходяться високо в цьому списку, але наразі Росія, без сумніву, зосереджується на Україні та Грузії. Те саме відбувається, коли країна, яка раніше знаходилась у сфері інтересів СРСР, намагається позбутися своєї радянської спадщини – можна бути впевненим, що невблаганні статті про цю країну почнуть з’являтися по всьому Інтернету.

Більше того, напади Росії на інші країни, як правило, досягають піку своєї інтенсивності напередодні історичної річниці. Але зараз до списку країн, над якими знущаються, додано країну, яку поки що не зачіпали російські пропагандисти – ми говоримо про Фінляндію.

Перші пісні російських пропагандистських птахів можна було почути вже у вересні 2019 року, коли на YouTube було розміщено відео, в якому фінський підприємець Ханну Крогерус висловив, що Фінляндія має стати «Гонконгом Росії». Це не перше відео на YouTube, який закликає Фінляндію зблизитися з Росією.

Повернемося до відео з Ханну Крогерусом. Я вже говорив, що це не перший подібний випадок – у 2014 році у відповідь на економічну кризу різні веб-сайти опублікували ідентичну статтю, в якій особа, яка висловлювала таку думку, знову була Ханну Крогерусом.

У листопаді 2019 року латвійська газета “Latvijas Avīze” попросила Посольство Фінляндії прокоментувати це, і її офіційна відповідь звучала так:

«Фінляндія, як і інші країни ЄС, є метою постійної дезінформації. У Фінляндії 70% громадян підтримують членство в ЄС, тоді як незалежність Фінляндії підтримується ще більшою кількістюлюдей».

Фінський публіцист та ентузіаст історії Юка Ріслакі, який проживає в Латвії, описав це так:

«Це цікаве, дивне та сумне відео. По-перше, я ніколи не чув жодного фінна, який би хотів, щоб Фінляндія стала частиною Росії, про це не говорять навіть найпристрасніші комуністи».

Що стосується фінів, які нібито хочуть повернутися до моделі управління, яка існувала до Першої світової війни, коли Фінляндія була автономною частиною Російської імперії, Ріслакі сказав, що в цій розповіді є кілька людей. І ось тут стає цікаво – Ріслакі заявив, що ніколи не чув, що Ханну Крогерус був будь-яким експертом. Фактично Крогерус зробив щось таке, за що він отримав вирок у Фінляндії і наразі проживає в Португалії. Більше того, особа у відео, представлена як Ханна Крогерус, насправді є колишнім послом Фінляндії в Росії Ханною Гіманен.

Переглянувши відео, опубліковане у вересні 2019 року, зміст якого ідентичний статтям 2014 року, можна зробити висновок, що або у російських пропагандистів бракує ідей, або вони припускають, що російська громадськість вірить абсолютно будь-чому. Що ж, можливо, хтось у Росії справді вірить, що найбільше бажання Фінляндії – стати частиною Росії.

Згадане відео з’явилося на YouTube у вересні 2019 року, а вже в жовтні того ж року ria.ru опублікував статтю про фінські концтабори під заголовком «Насильство та голод». У статті “вперше” розповідається про мережу “концтаборів”, створених у районі Петрозаводська під час Другої світової війни, де фіни утримували десятки тисяч представників “слов’янських народів – руських, українців та білорусів”.

Давайте уточнимо – такі табори існували, і ніхто ніколи не намагався це заперечити. Цю тему обговорювали, і насправді можна сказати, що ці табори існують і донині. Зараз у казармах цих таборів живуть люди, і вони мають намір їх відреставрувати. Дивлячись на фотографії місць, де фіни утримували своїх полонених, не можна утримуватися від порівняння їх із тим, де СРСР тримав власних громадян, і я навіть не маю на увазі військовополонених. Ви можете зробити висновки самі.

Що стосується обставин життя в цьому таборі, вони справді були суворими, але така реальність була всюди. Я хотів би процитувати одного з ув’язнених цього табору, який розповів про свої спогади про перебування там. Почну з оригінального тексту, а потім мого перекладу, щоб він був максимально наближений до оригінала якомога більше: «Через голод йшли на порушення лагерного ​​режиму. Робили підкопи під дротом, збігали в місто, просили їжу, шукали на смітниках”. І переклад:

«Через голод ми не дотримувались правил табору. Ми копали під огорожею з колючого дроту і побігли до містечка, щоб попросити їжу. Ми шукали їжу в сміттєвих контейнерах».

Як уже згадувалося, всі давно знали про існування цього табору. Злочини проти людства не мають строку давності, але я думаю, ви погодитесь, що це дуже своєрідно, що Росія дізналася про це так раптово і несподівано, що вирішила опублікувати низку статей, присвячених цій темі. Більше того, у 2020 році Російський слідчий комітет навіть розпочав розслідування дій фінів.

Як я писав на початку – до цього часу Фінляндія значною мірою ігнорувалася російською пропагандою, але зараз, здається, ситуація змінилася. Це змушує мене замислитися – що саме Фінляндія зробила з Росією?

 

Зінтіс Знотіньш, спеціально для Міжнародного центру протидії російській пропаганді