Сірі землі туги. Окупований Донбас епохи пандемії коронавируса.

17.04.2020 Вимк. від Polyanska
Сірі землі туги. Окупований Донбас епохи пандемії коронавируса.

Чарівність фронтира в світовій літературі. Землі без права, але з правами сильних людей, місце пригод та сильних характерів. Вже тисячі років. Зараз Москва провела величезну роботу щоб з окупованої частини українського Донбасу сформувати образ такого собі «російського фронтира» або «сірих земель», де романтики встановлюють «русскій мір», де свобода! Але життя не фентезі. Яка свобода і неформальність – регіон живе як будь-яка окупована Москвою територія з контролем над усіма сферами життя. Епоха пандемії коронавируса дуже яскраво це показує.

Всякі «ідеологи ДНР» на кшталт Манекіна (що встиг, до речі, посидіти під замком), які заявляють про «донбаської ідентичності», що закликають Кремль приділяти увагу Новоросії не більше, ніж дозволяє імітація цього самого «фронтірного міфу». Тому, до речі, і залишалися без відповіді, що виходили саме з цього середовища на початку пандемії крики на кшталт «Донбас вимре від епідемії якщо йому не допоможе Кремль». І дії окупаційних адміністрацій з протидії Ковід-19, прикритих як інжирними листочками назвами «ДНР-ЛНР» як «по свистку» почалися лише після старту протиепідемічних широких заходів в РФ. До цього все теж було дзеркально: сміх над коронавірусом в тональності віршика «нам акула-каракулі ні по чому»; зловтіха над Європою, де розгорталася хвороба і посмішки «тільки Росія італійців рятує, а не НАТО»; підготовка до інформопераціі «Победобесіе 75» з репетицією парадів і виставленням патрулів у формі «воїнів-переможців». А коли ввели карантин, то виявилося, що запізнилися рівно також як Кремль запізнився  «корінний РФ». Ну не може бути інакше на території підконтрольної Москві. Централізація і жорстка вертикаль – основа основ євразійської імперії.

А що зараз? А також як в РФ, тільки гірше. Оскільки бюрократичні принципи ті ж, але все-таки окупований Донбас сприймається як «трофейний регіон». І справа навіть не тільки в складнощах з постачанням, з яким все не просто, оскільки у підсанкціонной, а тепер ще й здивованою нафтовим питанням Москви взагалі тепер недобре з грошима. «Трофейний» все одно не до кінця свій. І підхід до нього гібридний. Тому закритий кордон, щоб заразу в Росію ці «сероземельци” не ввезли, з усіма наслідками, що випливають на кшталт проблем з постачанням продовольством і ліками. Але при цьому групами тягнуть в Ростовську область, в Червоний Сулін тих же жителів «ДНР-ЛНР» для паспортизації їх документом з орлом-мутантом, оскільки план є план і формування впливу ця остання від чого Москва відмовиться. Тому крізь пальці в Москві дивляться на те, що там виконавці на місцях творять в боротьбі з ковідкой і не звертають уваги на різницю в рівні захворюваності між окупованими територіями Луганщини, де нібито 14 випадків і Донеччини де «ДНР» налічує майже 250 хворих. І не звертають уваги на збагачення начальників виправно-трудових установ, які швиденько зорієнтувалися і напружили зеків шити захисні маски в великому масштабі. До речі сказати, абсолютна більшість карантинних та протиепідемічних заходів Кремль, легалізувавши їх через свої окупаційні адміністрації, робить аж ніяк не з людинолюбства. Прагнення зберегти боєздатність, не дати розтанути під променями ковідкі армійським корпусам, та ще й не позаражать своїх «спеців-командірововчних». Прикладів таких в історії безліч, кому, як не Москві це знати. Звідси і обмеження контактів цих самих відряджених з місцевим населенням, посилення кримінальної «законодавства» спрямованого на боротьбу епідемією як це зробив «народна рада ЛНР», відмова від скасування комендантської години на Великдень як це зробив в окупованому Луганську сбушник-ренегат Пасічник (навіть в умовах обмежень релігійних обрядів в пандемію у всьому світі, саме по собі існування протягом шести років «комендантської години» яскравий маркер саме окупаційного характеру режиму), закриття міст, як Первомайська, на приклад.

Немає ніякого «фронтира» і свободи. «Сірі землі» в російському виконанні карикатура на саму РФ і поживний бульйон для самодурства «керівників» всіх мастей. Є хвороба, злидні, інтелектуальна деградація. Сірість вона і є сірість. Доведено в черговий раз. Тепер – коронавірусів.

Dmytro Levus для Міжнародний центр протидії російській пропаганді