Стасіс Каушиніс: Росія планувала захопити Україну ще у 90-тих
24.11.2021
Про війну на Сході України, російську агресію та подальший розвиток подій в Україні говорили з лідером Фонду захисту громадян, членом Литовської Гельсінкської групи Стасісом Каушинісом.
Стасіс Каушиніс розповів нам, що війна Росії проти України планувалася давно. Вже в 2012 році в кримських санаторіях готувалася адміністрація для всієї України. За його словами, Крим був підготовлений, забезпечений армією та військовою технікою. Тому так легко 2014 року його окупувала Росія.
Чому ж тоді Україна не протистояла тим процесам, невже це було так таємно?
Україні не вистачало політичної волі, не працювали розвідки, відповідні служби спали – це частина тих причин. Чому не було опору – на це питання немає точної відповіді.
Ви сказали, що план захоплення України виношувався давно? У чому полягала його суть?
Експерти зазначають, що знали про це ще в 1997 чи 1999 році – точно не пам’ятаю. Відтоді лише нарощувалися стадії розвитку цього задуму. Був чіткий план поділу – Новоросія, “центральна” і “західна Україна”. Я говорив з високопоставленим чиновником Польщі, який розповів, що йому російський амбасадор пропонував забирати “Західну Україну” по межі 1939 року – по Збручу. Це було десь у 2013 році.
Захід України – Польщі, а іншу частину Росії?
Не думаю. Її б залишили сірою зоною, країною третього сорту, яка не має ані політичного впливу, ані своєї економіки. Одне слово – безперспективна.
Реалізовувати свій план Росія почала при Януковичі?
Януковича вивели на арену як зручну фігуру. Тому що у них все було розкладено по поличках – 5 тисяч армії у державі, апарат паралізований, корупція тотальна, міністр оборони Павло Лебедєв, поставлений Російською Федерацією. Все сприяло стрімкій реалізації брудного плану. І хотіли вони зробити це безкровно, знайшли б інші формулювання.
Зруйнував втілення цих задумів Майдан?
Навпаки, Майдан лиш прискорив реалізацію. Вони тоді зрозуміли, що потрібно діяти швидше. Хоча, можливо, якби не Майдан, вони виступили б успішніше. У країні тоді не було б ніякого протистояння – чотири чи п’ять тисяч армії, яка була більш-менш підконтрольною та могла виконувати якісь накази. А командувачі?! Їх просто не існувало.
Тобто Майдан хоч і прискорив реалізацію плану, та все ж сприяв його провалу?
Саме так. Адже на Майдані постало громадянське суспільство України. І вторгнення Росії в Україну було підготовлено раптово, недосконало. Згадайте грузинську війну – це був зразок такої війни. Майдан плани Путіна порушив і він стихійно пішов на Крим, далі на Донбас. Та тут Європа і світ прокинулися. В ООН визнали агресію Росії до України, визнали її окупантом.
У зв’язку з реакцією світу на ці події, чи готовий Путін сьогодні іти далі?
Путін і вся його команда повірили в пропаганду Олександра Дугіна та Олександра Проханова (у колишньому редактор шовіністичних газет “День” та “Завтра” – ред.). Цією пропагандою одурили своїх чиновників, офіцерів, громадян. Вони створили масовий психоз, який у результаті зіграв проти них. На початку вторгнення у Донбасі не було кому воювати, а потім сформувалася територіальна оборона – її було організовано тихо і професійно, але вдарила вона сильно.
Росія намагалася показати світу, що у вас немає війни, у вас внутрішній конфлікт, громадянська війна, а значить проти своїх громадян армію застосовувати не можна. Тому була створена Національна гвардія. Це був чудовий хід, якого Росія не чекала.
Я був на зустрічі з російським амбасадором, який ремствував на батальйони “Айдар” та “Донбас”. А в мене – багато друзів з “Айдару”. Тоді я зрозумів, що ці батальйони відіграли вирішальну роль.
Зараз конфлікт заморожений? Якою ви бачите його подальшу долю?
Це важке питання, тому що вже кілька днів триває бурління міжнародної політики. І тут гадати, хто буде і що буде, чим хто займатиметься, – передчасно. Але я не сумніваюся, що з Україною все буде гаразд. Адже у вас багато союзників. Тому бачу абсолютно оптимістичну ситуацію, якщо порівняти з тим, що було три-чотири роки тому. Є підготовлена сильна армія, є населення, яке чинитиме опір. Все залежить від вас. Ця війна може тривати десятками років, стати замороженим конфліктом як в інших країнах. Потрібно організувати сильне протистояння – церемонитися немає з ким. У Литві окупація тривала 45 років, але ми отримали позитивний результат. У вашій ситуації не слід так довго чекати – потрібно діяти.
Зараз усі обговорюють ймовірне скасування санкцій щодо Росії Дональдом Трампом. Як вважаєте, таке може статися?
Я думаю, що це неможливо. У цьому питанні задіяні складні юридичні механізми. Звісно, знайдуться десятки країн, які підтримуватимуть ці санкції. В Євросоюзі є принцип: якщо хоч одна країна проти якогось рішення – його не ухвалюють.
Тобто, навіть маленька Литва зможе скасувати рішення?
Литва не маленька, вона середня (посміхається). Така країна може заблокувати зняття будь-яких санкцій, які не вигідні Україні.
Що литовці думають про сьогоднішню ситуацію в Україні?
Наш народ не піддався нав’язуванню думки Росії щодо України. Останній приклад – благодійний концерт у Литві на підтримку України, який зібрав 120 тисяч євро. Це лише один приклад нашого дружнього ставлення до українців, а таких ще багато.
Що ви порадите українцям?
Ви повинні самі будувати свою державу, але на прикладі успішних демократичних країн. Ваша дипломатія не така активна, як могла би бути. Приблизно три роки тому, беручи участь у саміті НАТО у Вільнюсі, я побачив представників різних держав, приміром аж 12 грузинів, і не побачив жодного українця. Це велика помилка, у таких заходах потрібно брати участь. Не треба ізолюватися від зовнішнього світу, адже без міжнародної підтримки ви не зможете побудувати успішної країни.