Український експерт: Азербайджан показав приклад успішної комбінації військового, інформаційного та дипломатичного компонентів

На запитання Інформаційно-аналітичного порталу Armiya.az відповідає український військовий експерт, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко:

 

– Пане Кочевенко, останнім часом все частіше трапляються озброєні інциденти на лінії фронту в окупованому Донбасі. Яка ситуація і з чим пов’язана активність сепаратистів?

– Давайте спершу визначимося з поняттями. Немає жодних сепаратистів. Є російські окупанти. Говорити про якусь, навіть уявну суб’єктність створених Росією маріонеткових так званих «Л/ДНР», так само безглуздо, як і припускати якусь самостійність так званої «Республіки Арцах».

Не можна сказати, що активність російських окупаційних військ драматично відрізняється від попередніх періодів, проте ми спостерігаємо певні накопичення сил та підвищення активності, насамперед, розвідувальних та диверсійно-розвідувальних груп. Але через підвищення напруженості обстановки на кордонах та загроз з боку Росії ми очікуємо, що з найбільшою ймовірністю повномасштабне російське вторгнення розпочнеться саме з окупованих територій. А саме, росіяни проведуть низку провокацій на окупованих територіях сходу, спровокувавши Збройні Сили України на дії у відповідь і використовують ці дії як виправдання для повномасштабного військового вторгнення.

– Як зараз можна оцінювати військовий паритет на Донбасі, баланс сил і готовність української армії звільнити ці території? Які реформи було проведено у структурах ЗС України?

– На сьогоднішній день Збройні Сили України знаходяться у максимально високому тонусі. Бойовий досвід та проведені останніми роками реформи суттєво підвищили нашу боєздатність. Біля керма ЗСУ зараз знаходяться реальні бойові офіцери, які пройшли війну і добре знають, що це таке. Системно покращується технічне оснащення української армії. Ми розуміємо, що до остаточного реформування нам ще далеко, але вже зараз українська армія здатна виконувати найскладніші завдання щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Крім Збройних Сил продовжується робота над створенням системи оперативного резерву першої та другої черг та сил територіальної оборони.

Все це в комплексі має настільки сильно підвищити ціну, яку доведеться агресору заплатити за спробу окупації, що він просто відмовиться від розширення агресивних дій. Безумовно, ми розуміємо, що поодинці протистоїмо одній із найсильніших армій світу, більш того, оперативна обстановка навколо України зараз складається таким чином, що ми практично з будь-якої сторони можемо очікувати на удар: як з боку окупованого сходу, так і з боку окупованого Криму , або з боку російсько-українського кордону, з боку окупованого Росією молдавського Придністров’я або, на жаль, з боку Республіки Білорусь.

Генеральний штаб добре розуміє ці загрози, сценарії цих загроз ми регулярно відпрацьовуємо ще з 2016 року, але, звичайно, це дуже непросте завдання, виконати яке без напруження всіх сил нації та без активної допомоги наших партнерів буде дуже складно. На сьогоднішній день, якщо говорити саме про окупаційні війська, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях сходу України, це два армійські корпуси, з якими українська армія безумовно здатна впоратися в найкоротший час, але ми не можемо не враховувати, що за цими двома корпусами, які повністю включені до складу російських збройних сил і є їхньою частиною де-юре та де-факто, стоїть вся російська армія.

Тому оцінювати сили окупантів на сході України окремо від оперативних можливостей російських військ, що знаходяться на інших окупованих територіях, таких як Крим, або в безпосередній близькості до українських кордонів, безглуздо. Щодо проведених українською армією реформ, то з найважливішого слід зазначити перехід на нову структуру та систему управління військами, яка відповідає НАТОвським стандартам, суттєве підвищення ролі та значення сержантського складу, зміна підходів до постановки та виконання бойових завдань. Також українська армія на сьогоднішній день володіє одними з найсучасніших та найефективніших засобів озброєння – це ті самі знамениті БПЛА “Байрактар”, протитанкові ракетні комплекси «Джевелін» та інші.

Але заради справедливості варто відзначити, що основна маса озброєння залишається радянського виробництва, багато з чого вже технічно і морально застаріло, а процес повного переозброєння займе ще багато часу, сил і коштів.

– Під час обговорення конфлікту між РФ та Україною найпопулярнішими термінами були “інформаційна” та “гібридна” війна. На думку багатьох експертів, роспропаганда довгий час вигравала. За минулий час Україні вдалося хоч якось прорвати інформаційну блокаду та придушити атаки росагітпропу?

– Я не став би виділяти якісь окремі «війни». Це все одна велика війна Росії проти Вільного Світу, та інформаційна її складова – лише один із компонентів війни. На першому етапі Росія, користуючись ефектом раптовості та нашої неготовності, досягла низки успіхів на інформаційному фронті. Нерозумно це заперечувати і більшою мірою це було виражено у поведінці частини наших співгромадян, які, по суті, підтримували агресивні дії проти своєї країни.

Це був класичний приклад маніпуляції масовою свідомістю, коли людина, яка схильна до маніпуляції, діє проти власних інтересів, нехтуючи навіть власною безпекою. Але важливо відзначити і те, що досить швидко ми змогли оговтатися від цього шоку та почати діяти швидко та впевнено, як мінімум на своїй території.

Прямим і найочевиднішим доказом є провал спроб Росії активізувати антиукраїнські рухи та дії у більшості південних та східних регіонів України, та по суті крах так званого проекту «Новоросія». Зараз Україні, незважаючи на низку труднощів, загалом вдається досить успішно відбивати російські інформаційні атаки, допомагати у цьому нашим союзникам і навіть атакувати самій.

– Усі знають можливості російської пропаганди та бюджет російської пропагандистської машини. За роки протистояння з РФ чи вдалося Україні створити такі ЗМІ? Взагалі, як оцінюєте сьогоднішні можливості українських ЗМІ – телеканалів, електронних медіа, радіостанцій тощо?

– На мій погляд, було б помилкою намагатися діяти симетрично, ми нездатні як Росія витрачати мільярди доларів на свою пропаганду та агресивні інформаційні дії проти інших держав. Наша відповідь має бути асиметричною і спиратися на ті дії, які Росія не може собі дозволити апріорі.

Я б виділив 3 фундаментальні основи дій України та всіх країн Вільного Світу в інформаційному просторі:

– ефективна взаємодія всіх здорових сил суспільства, державних інститутів, громадських організацій, вільних ЗМІ у відображенні інформаційної агресії. Росія на це не здатна, навпаки Кремль планомірно знищує будь-які зачатки громадянського суспільства на власній країні. Вся її діяльність може бути заснована лише на жорсткій, владній вертикалі, що забезпечується сильним фінансовим ресурсом.

– підвищення медіа-грамотності як свого населення, так і сприяння її підвищенню в самій Росії. Підвищення медіа-грамотності природно призводить до зміцнення стійкості суспільства до інформаційних атак та маніпуляцій. Росія на це не здатна, вона як вогню боїться підвищення рівня медіа-грамотності, насамперед у власного населення, оскільки це відразу зруйнує картковий будиночок її скріп.

– ефективне міжнародне співробітництво та формування довгострокових партнерських коаліцій, заснованих на спільних для всього людства цінностях: свободи, поваги до прав людини, неприпустимості будь-яких форм дискримінації. Росія не здатна до ефективної міжнародної співпраці, вона може лише купувати тимчасових союзників і примушувати до певних дій своїх сателітів, таких як Білорусь чи Вірменія.

Саме в ефективній комбінації цих трьох основ я бачу запоруку успішного відображення російської інформаційної агресії.

– Нещодавнє випробування ударного БПЛА “Байрактар” на Донбасі наробило багато галасу у політичних колах та в експертній спільноті. На вашу думку, це може стати провісником майбутньої визвольної операції Української армії?

– Ми уважно вивчали та продовжуємо вивчати досвід успішних дій Азербайджану щодо звільнення своїх територій у вересні – жовтні 2020 року та головний висновок, який, на мій погляд, ми маємо зробити – це те, що не можна звільнити свої раніше окуповані території виключно дипломатичним шляхом. Як, втім, не можна це зробити виключно військовим шляхом. У успішному поєднанні військового, інформаційного, дипломатичного та інших компонентів лежить ключ до визволення нашої землі.

Збройні Сили України перебувають у повній бойовій готовності та готові виконати будь-яке завдання, яке перед ними поставить найвище військово-політичне керівництво країни. Але Україна послідовно і неухильно дотримується всіх взятих на себе міжнародних зобов’язань, тому ні про які військові операції наразі не йдеться і не може йтися. Проте будь-які провокації, будь-які загрози життю мирних жителів чи українських військовослужбовців рішуче припинятимуться всіма доступними засобами, у тому числі й за допомогою БПЛА «Байрактар», які зараз перебувають на цілодобовому бойовому чергуванні в зоні Операції Об’єднаних Сил.

– Президент Туреччини нещодавно запропонував стати посередником для примирення Росії та України у питанні Донбасу. Як ви вважаєте, який політичний та дипломатичний потенціал у Туреччини для такої ролі?

– Безумовно ми вважаємо Туреччину дружньою країною та одним із найважливіших наших партнерів, тому з великою увагою та вдячністю ставимося до пропозиції президента Реджепа Ердогана. Але з огляду на нездатність Росії до будь-яких форм конструктивного діалогу, я не маю жодних надій чи ілюзій, пов’язаних з цією ініціативою.

Росія зупиняється лише там, де її зупиняють. Будь-які форми пошуку діалогу чи компромісу Кремль сприймає як слабкість, ще більше нахабні і розпалюючи свої імперські апетити. Тому, на моє глибоке переконання, лише потужна антиімперська коаліція всіх держав, які відчули і усвідомлюють всю небезпеку російської агресії, здатна поставити агресора на місце. Сучасна російська еліта не мислить іншої форми існування та розвитку своєї держави, крім як тоталітарна імперія, якої вони так пристрасно прагнуть, демонструючи це своїми діями як у зовнішній, і у внутрішній політиці. Для них це єдиний спосіб збереження своєї влади. Але російська імперія неможлива без України, Білорусі, Азербайджану, Грузії тощо.

Тому у нас просто немає вибору, ми приречені захищати свою свободу та Незалежність, своє майбутнє. Запорукою наявності в нас нашого майбутнього може і має стати єдиний фронт відсічі російської агресії від Балтійського до Каспійського моря. За нашу та вашу свободу!

Sizin və bizim müstəqilliyimiz naminə!

Розмовляв: Кавказ Омаров

 

Джерело: http://armiya.az/ru/news/