В Києві презентували результати форсайт-сесії «Білорусь 2030»

6 лютого 2023 року в Укрінформі відбувся круглий стіл «Майбутнє Білорусі: презентація результатів форсайт-сесії «Білорусь 2030», організатором якого виступив Міжнародний центр протидії російській агресії  (МЦ ПРА). Метою форсайт-сесії було визначення консолідованого бачення демократичними силами Білорусі майбутнього країни. 

«Стратегічна гра «Білорусь 2030», яка відбулась у Румунії, повинна була показати цілі і завдання білоруської опозиції та представників білоруського народу, які сьогодні знаходяться поза межами країни і намагаються боротися з режимом Лукашенка, режимом, який не зміг не допустити агресію з боку Білорусі проти України», – відзначив у вступному слові модератор заходу, заступник директора Міжнародного центру протидії російській агресії Дмитро Громаков.

Керівник дослідницького центру ReputationLab Андрій Кашпур зазначив: «Найголовнішим завданням цієї події було визначити можливі шляхи демократизації Республіки Білорусь. В ній взяли участь представники практично всіх демократичних опозиційних рухів, груп та об’єднань, які наразі знаходяться поза межами РБ. І найголовніше те, що учасники досягли певного порозуміння, принаймні, у визначенні образа майбутнього – позитивного, бажаного майбутнього Республіки Білорусь. Ми трошки торкнулись шляхів досягнення цього майбутнього, але це певною мірою є наступним кроком, і як зазначили самі учасники, вони бачать це одним з тих завдань, як продовження того, що ми почали під час форсайт-сесії.

Методики, які ми використовували під час роботи – Simulation World Reality та World Cafe. Ці науково визнані методики дозволили змоделювати ймовірні позитивні варіанти майбутнього і визначити певні сценарії його досягнення», – відзначив Андрій Кашпур.

«Працювати з РБ у теперішньому часі майже неможливо. Проте ми маємо одночасно з концентрацією на основному предметі – досягненні перемоги, дивитися й на горизонт «після перемоги». А ось там наявність прогнозованого та дружнього сусіда дуже важлива. А отже, починати налагоджувати відносини потрібно вже зараз, – наголосив соціотехнолог Дмитро Хопта. – Ми прагнули познайомитися з тими, хто є майбутніми очільниками РБ, для цього й організували цю подію у Румунії – і були відверто раді такому знайомству. Разом з представниками білоруської опозиції ми здійснили коротку подорож у найкращі версії майбутнього та почали шукати шляхи, які ведуть до них. І знайшли один з ключових інструментів чи навіть умов для настання бажаних сценаріїв майбутнього. Це ідея платформи, яка народилася під час спільної роботи дуже різних опозиційних сил.

Описати цю платформу одночасно легко і важко. Уявіть наш сервіс «Дія», який, до речі, збираються імплементувати вже 5 європейських країн. Ось платформа – це версія Дії, але для країни, якої ще немає, для майбутньої Білорусі. Основна ідея Платформи – це те, що у майбутньому Білорусі знайдеться гідне місце для всіх конструктивних сил. Поки що ми бачимо 4 основних рівня Платформи.

Це буде місце реєстрації громадян майбутньої РБ, місце їхньої взаємодії між собою та комунікації з зовнішнім світом.

Наступний рівень – освітній. Десятки найважливіших державних органів майбутньої РБ потребуватимуть освічених кадрів, керівників та виконавців. Платформа стане освітнім хабом для них, тут свої знання та вміння зможуть запропонувати і українські виші й освітні проєкти, й європейські.

Третій рівень – інформаційний. Майбутню Білорусь треба представити, описати, намалювати і зняти. Що більше білорусів, як всередині країни, так і по всьому світу, побачать у майбутній Білорусі ту країну, в якій їм хочеться жити, побачать місце для себе – то з більшою вірогідністю ця версія майбутнього станеться.

Четвертий рівень – проєктний. Платформа – це місце для всіх, хто прагне перетворень у РБ, тут кожний зможе заявити свою амбіцію, свій проєкт та знайти однодумців, критиків, це також важливо для перевірки проєкту на міцність, набрати команду та знайти ресурси для реалізації свого проєкту.

Важливо наголосити – що це платформа білорусів, не наша, ми лише допоможемо її здійснити. Ми докорінно відрізняємося від росіян ще й тим, що не приходимо на чужу землю та не розповідаємо, як треба жити. Ми не нав’язуємо свого, ми допомагаємо тоді, коли є запит, що відповідає нашим інтересам. Запит на перетворення РБ є, є чудові люди, які є носіями важливих ідей та цінностей, ці зміни точно знаходяться у рамках стратегічних інтересів України у майбутньому, отже, ми маємо докласти зусиль, щоб платформа відбулася і стала одним з інструментів, що допоможе змінам у Білорусі та безпеці у регіоні», – резюмував Дмитро Хопта.

«Для нас було дуже корисним не тільки поговорити між собою, але також і з вами, тому що важливо зрозуміти один одного, – відзначив у своєму виступі політичний радник Світлани Тихановської,  директор Східноєвразійської школи політичних досліджень Олександр Добровольский. – Ми знайшли вирішення деяких проблем. Щодо контактної платформи – ідеї носяться у повітрі. Ви можете зайти на AppStore чи на GooglePlay і знайти там платформу «Нова Білорусь», яка у головному відповідає тому, що було щойно сказано. Там вже є можливості комунікації, освіти, контактів і взаємодії білорусів. Зараз напрацьовується політична частина. На початку наступного місяця буде доступна можливість, щоб різні організації громадські, політичні ініціативи могли на цій платформі створювати свої осередки, які дозволять співпрацювати, закликати волонтерів і вирішати проблеми співпраці, заявити про себе, знайти партнерів і працювати разом. Тому я дуже вітаю, що наші ініціативи співпадають. Розробники цієї платформи «Нова Білорусь» так само працювали на українську «Дію». Це одні з найкращих ІТ-команд Білорусі, тож мені здається, що це дуже важливо зараз подивитись, що далі можна зробити разом і як цю платформу розвивати.

Перед нами зараз стоять проблеми, щоб на цій платформі були зареєстровані білоруси, які ідентифікували себе як громадяни Білорусі, і забезпечити заходи, щоб це не загрожувало тим, хто став учасником платформи. Складність у тому, що не просто має бути безпечно, а щоб люди вірили у те, що це безпечно і долучатись до платформи. Таким чином, ми плануємо, що можна вирішувати питання, які дозволять знайти консенсус серед нас, вирішувати їх просто голосуванням. Тому всі чотири рівня, які були проголошені, це вже відпрацьовувалось нами і буде відпрацьовуватись надалі. Ми вітаємо цю ідею і дуже вдячні за те, що з вашого боку є намір з нами співпрацювати, тому що відповідальність за нашу країну лежить на нас, але як Україні зараз допомагають люди, які вважають боротьбу України справедливою, так і наша боротьба за те, щоб Білорусь стала демократичною, підкріплюється нашими однодумцями, і з України зокрема», – наголосив Олександр Добровольський.

«Я хотів би відзначити деякі моменти, – зазначив соціолог Андрій Вардамацький (Республіка Білорусь). Перше – методологія того, що відбувалось. Друге – деякі змістовні характеристики. Що стосується методології, організатори вже говорили, що це не була така традиційна конференція, коли  спікер за спікером, послідовно, занудно викладають свою точку зору на те чи інше питання. Коли таке відбувається, то спікер просто доводить свою точку зору, яка в нього вже була декілька місяців або років, і кожен читає доповідь – маленьку чи велику. На заході, про який ми говоримо, все було зовсім інакше. Кожен спікер не віщав, не доводив свій меседж, а сперечався, дискутував з іншими  учасниками. А така ситуація – безупинного доказу, дає зовсім іншу інформаційну якість і наповненість аргументами. Кожен мав доказати свою точку зору іншому білорусу, чи українському партнеру, чи модераторам. При цьому він знаходився у зовсім іншій соціальній ролі, ніж зазвичай. Було декілька емоційних, на підвищених тонах, суперечок з модераторами. Така ситуація – це зовсім інший рівень аргументації, і якість, і глибина і так звана «наведена емоція» призводить до кумулятивного ефекту у кількості аргументів та їхньої якості.

Змістовні характеристики, – продовжив Андрій Вардамацький. – Були обговорені всі головні соціально-історичні та соціально-політичні ситуації, у яких може опинитись Білорусь у найближчий чи більш віддалений час. Були персоналізовані всі головні актори з усіх сторін, включно з головним decision maker, головою КДБ, провладними силами тощо. Були учасники як з боку білорусів, так і українських учасників, які вживались у ці ролі. Спеціально хотів би підкреслити і звернути увагу на опис політичної орієнтації білорусів, яка була частиною гри і спровокувала цікаві для мене, як для дослідника, дискусії.

Висновки: а) білоруси самі зрозуміли себе значно краще б) білоруси зрозуміли точки зору інших білорусів, які знаходяться по інший бік соціального розподілу в) білоруси зрозуміли точки зору інших білорусів всередині демократичної спільноти г) білоруси зрозуміли українську точку зору, українську логіку та психологію погляду на Білорусь д) українські партнери зрозуміли, що відбувається у Білорусі, і у першу чергу, що білоруський народ та режим – це геть різні речі. Як кажуть в Одесі, це «дві великі різниці» е) українські партнери отримали те, що можна назвати «list of subjects», з точки зору їхньої аргументації, емоцій та слабкості.

Щодо організаторів – це була така «м’яка сила» гри: з’явитися у потрібний момент, щось спокійно проговорити і гра рухалась далі. «Рухатись далі» – це слова, якими я хотів би закінчити, адже такий захід має сенс тільки у динаміці, як явище, що системно повторюється, тому що ситуація змінюється, дуже динамічно і драматично».

До дискусії також долучився представник полку імені Кастуся Калиновського Микола Деміденко: «На жаль, я не був на самій конференції, але розмовляв з нашими представниками, які там були. Я так зрозумів, там для них були певні ноу-хау в плані прогнозування того, яким має бути майбутнє. Зараз є певні завдання по вивченню соціології щодо громадської думки білоруського народу. Тому що на сьогодні складна ситуація з розумінням того, що відбувається в Білорусі. Бо ми бачимо певний сегмент політизованої частки населення, яка виїхала в Європу, або певної частки, яка залишилась, але не відчуває певною мірою  терор та залякування і бере участь у соціологічних опитуваннях. Цілком зрозуміло на сьогодні, початок 2023 року, що абсолютна більшість білоруського народу живе в атмосфері терору та залякування. І до того, як нам вибудувати близькі відносини з сусідами, потрібно вирішити головне питання у східній Європі – це питання України, питання війни. Потрібно шукати шляхи, як почути голос провідної частини народу. Це завдання для нас всіх,  особисто я впевнений, що сьогоднішні репресії в Білорусі, все, що відбувається з суспільством всередині країни, безпосередньо стосується України. Білоруське суспільство зараз піддається все більшим репресіям, тиск зростає. Тому ми, безумовно, зацікавлені у співпраці і у будь-яких практичних методах, щоб навіть у таких умовах ми могли почути білоруський народ, а Україна могла докладно розуміти точку зору білоруського народу. Люди, які сьогодні знаходяться під постійною загрозою обстрілу, вони не дуже розуміють, що там на півночі живе народ, який проти всього цього», – резюмував Микола Деміденко.

Голова Ради Міжнародного консорціуму «ЄвроБілорусь» Ярослав Бекіш підключився до обговорення форсайт-сесії через zoom: «Я дуже радий, що мене запросили на цю гру, тому що мені було цікаво зрозуміти, як українське суспільство сприймає ту частку білоруського суспільства, до якої я належу. А також мені було цікаво, як в такій ситуації проявлять себе мої колеги, лідери білоруської суспільної думки. Це було не лише дуже цікаво, але й  дуже корисно.  Завдяки нашій короткостроковій співпраці народилось таке бачення, що могли б і що повинні робити білоруси в Україні, не всі звісно, але ті, хто ставить своєю метою будувати політичні стосунки. Таким чином, вже в пізнішій редакції, народилась візія інформаційного центру у Києві. Також з’явилось декілька нових формулювань та наративів, тому що білоруси також беруть участь в інформаційній війні, ми так само, як і українці, боремось з російською пропагандою. І не лише з текстами та відео, але й з наративами. Можу сказати, що мені не вистачило часу для зустрічей. Його й не могло вистачити, часу було обмаль. Дла мене найважливішим питанням наших стосунків є те, що Україна хоча і повільно, але рухається по шляху кристалізації свого місця та ролі в регіоні та світі. І це місце не може бути у вакуумі – так чи інакше будуються стосунки з країнами-сусідами. У тому числі, з росією, хоча невідомо, у якому вигляді вона буде існувати. Тож чи є у нас можливість напрацювати спільне бачення для наших країн, яке було б не різним для України та Білорусі, а щоб нас об’єднала якась спільна стратегія? Я думаю, що такий геополітичний ракурс, не короткотерміновий, не воєнного часу, а на 20-50 років наперед, це те, про що б мені було не лише цікаво, але й природно розмовляти з різними представниками обох країн. Я був би рад у силу своїх можливостей зробити у це свій внесок», – наголосив Ярослав Бекіш.

Сергій Бульба, учасник форсайт-сесії «Білорусь 2030»: «Я у свій час, приїжджаючи в Україну в 90-х, бачив комсомольських лідерів, які раптом перейшли на національну колію. Перша реакція була така, що це зрадники, а потім я подивився на це з іншого боку і зрозумів, що ці люди, якщо вони потягнулись за цією ідеєю, то вона має перспективу. Тож на конференції в Румунії були представники не тільки білоруського інформаційного прошарку – патріоти, націоналісти, але були також люди, які fifty-fifty, с ким завгодно, і були люди з діючої влади, хоча не знаю, що вони там робили. Але дуже швидко відбулось розшарування. І ті, кого можна було б охарактеризувати, як «комсомольських активістів», вони всі були за білоруську національну ідею. Що для мене стало підтвердженням українського виразу: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав». Такі зустрічі необхідні для того, щоб ми змогли зрозуміти, що ми разом  – Білорусь. Не кожен з нас окремо, а ми разом. Це найважливіше».

Модератор круглого столу, заступник директора МЦ ПРА Дмитро Громаков зазначив, що форсайт-сесія, яка відбулась у Румунії – не поодинокий захід, оскільки вже планується наступний, і закликав всіх учасників круглого столу готуватись до нього. За його словами, на бажання учасників першої гри, друга буде більш предметною, тож присвячена конкретним розробкам та проектам. «Ми сподіваємось, що наступний захід дасть змогу побачити, як буде працювати платформа і як нею можна буде користуватися пересічному громадянину Білорусі  або людині, яка захоче пов’язати свою долю з білоруським народом», – підбив підсумок Дмитро Громаков.

 

Текст: Валентина Бикова

Фото: Укрінформ