Як «американські журналісти» роблять російську пропаганду про Крим

Окупанти змінили інформаційну тактику в Криму. Тепер в провалах Росії у них винні «дикі кримчани, яки не приймають російський порядок», про що говорить нарис на сайті «Росбалт». Автор цих рядків бачив, як створюється кремлівська пропаганда нового зразка.

 

«Дикі українці» і «нелюдський російський порядок»

В опублікованому 13 лютого 2020 року на сайті «Росбалт» нарисі «Не все гаразд у Кримському королівстві»  його автор Ігор Ротарь всюди виставляє кримчан дикунами, які «звикнувши до українського безвладдя» вважають «нелюдськими» російські спроби «навести порядок».

На початку тексту звучать образливі сентенції на адресу кримськотатарського народу. На думку Ротаря, у кримських татар забирають незаконно зайняту ними землю, а вони законні дії РФ представляють як «гоніння проти корінного народу».

Чому Ротарь замовчує тюремні вироки кримським татарам за пости і репости в фейсбуці, за журналістську діяльність? Кому вигідно зобразити кримських татар як земельних аферистів?

Далі Ротарь пише, посилаючись на екс-головного редактора «Приміток» Віктора Ядуху, що ставленики Кремля і федеральні чиновники-хижаки, які захопили владу в Криму, дійсно скористалися патріотичним чадом, щоб віджати в свої кишені кримські активи, які дісталися від України.

Чомусь Ігор Ротарь не розглядає всесвітньо визнаний факт окупації Криму і агресію РФ проти України, як можливі причини описаних ним проблем. І те, що Крим з 20.02.2014 за межами будь-якого правого поля, автор «Росбалта» не пише. Прийнятий в журналістиці аналіз різних точок зору чомусь відкидається паном Ротарєм.

Пише Ротарь і про те, що російське керівництво дитячого центру Артек виганяє ветеранів установи на вулицю. Але, на думку «американського журналіста» погано не це, а те, що «спроби Росії навести порядок з «покинутим табором»(!) викликають невдоволення населення Криму Росією.

Чомусь автор не спромігся з’ясувати точку зору другої сторони – ветеранів Артеку і жителів Гурзуфа, що позбулися через амбіції російського керівництва Артеку пляжу «Гурівські камені» і ряду заповідних куточків.

Чомусь Ігор Ротарь не зацікавився тим, що в Артеку при Росії загинуло вже 2 дитини, зросла загальна захворюваність. Чи не досліджував цікаву будь-якому читачеві-батькові проблему мілітаризації Артеку. Замість цього пан Ротарь пише, що «спроби Росії навести порядок в покинутому(!) таборі викликають невдоволення місцевого населення».

Також Ротарь пише, що перевірив слух про те, що росіяни віджимають в Криму машини на українських номерах і з’ясував, що це неправда. Це примітивний прийом, спроба нав’язати читачам в підсвідомість ідею, що претензії України і українців дурні, вигадані і безглузді.

Натовпи мордоротов-охоронців, паркани, рамки і недоступність чиновників в адміністративних будівлях Криму Ротарь подає як «захист від загроз з України». Це маячня. Так чиновники захищаються від кримчан, яких вони пограбували. Наприклад в Ялті в знак протесту чоловік недавно порізав собі вени в кабінеті мера міста, протестуючи проти того, що російські чиновники і поліцейські віджали у нього квартиру.

 

Турне «американського журналіста»

На мій погляд, історія створення кримського нарису Ігоря Ротаря показує механізми створення російської пропаганди.

Восени 2019 роки мій товариш, ексголовний редактор сайту «Примітки» Віктор Ядуха, попросив мене зустрітися з «американським журналістом російського походження», автором книг Ігорем Ротарєм, який пише об’єктивний нарис про Крим.

Нюанс в тому, що з березня 2019 роки я принципово не спілкуюся з російською пресою, тому що маю думку, що журналістики там майже немає, є пропагандистське обслуговування влади. І ще знаю, що у Росії серйозні проблеми з інформаційним полем по Криму, які вони намагаються вирішити, не гребуючи ніякими способами

Тому з Ротарєм я зустрівся виключно на прохання Ядухи і мав до нього інтерес, як до автора книг, позаяк на той момент вже завершив свою книгу.

Я розповів Ротару, що навесні 2014 року ялтинський санаторій КЧФ був затоплений російськими спецназівцями для силового захоплення влади.

Про те, що організатори т.зв. «Кримської весни» дали голові ялтинського виборчкому Ірині Білозерової 60 тисяч доларів на проведення в Ялті «референдуму», і що реальна явка і кількість голосів «за Росію» було суттєво менше ніж 50%.

Розповів, як восени 2014 року у «Демократичнії Росії» за місце депутата ялтинської міськради вимагали 80 тисяч доларів.

Розповів, як людина з нездоланною пам’яттю щодо лихих 90-х, виходець з ОПГ Сейлем ексмер Ялти Андрій Ростенко за гроші лобіював небезпечну забудову Ялти, губив парки і заповідні зони. Як пресували і доводили до самогубства противників політики Ростенко.

Повідав про розвал охорони здоров’я і освіти, варварські методи переслідування інодумців і про те, що з моєї точки зору Росія в Криму тримається лише на страхах. Оскільки за 6 років більшість кримчан багато чого втратили і зрозуміли, що корінь проблем – російська експансія.

Тобто, у Ротаря був шанс дотриматись найсуворіших вимог до журналістики. Написати різні точки зору щодо подій в Криму, і запросити читача до дискусії з важливих, але замовчуваних в Росії питань.

Правда виявилася не затребувана

Чесно скажу, що після спілкування з Ротарєм я передбачав підступ. Але сподівався на його професіоналізм. З огляду на важливість теми, і з підозрою ставлячись до російських ЗМІ, попросив журналіста дати мені вичитати частину тексту про мене перед публікацією.

І відразу сказав: «Або пишіть всю правду, або краще взагалі нічого не пишіть».

Ігор Ротарь погодився з моєю вимогою. Потім мені передзвонив Віктор Ядуха, сказав, що Ротарь все зрозумів і згадувати мене в своїх текстах не буде.

Але той, хто ховався під личиною «американського журналіста», вирішив знехтувати нормами етики, забути про домовленості і опублікував неоднозначний текст на «Росбалті».

Публікація саме на «Росбалті» здивувала. Адже при зустрічі Ігор Ротарь заявив мені, що для написання нарису про Крим його найняла «Лента.ру», яка оплатила йому поїздку до Криму. Але текст з’явився майже через пів року на «Росбалті». Тобто «Росбалт» ставить матеріал, підготовка якого оплачена «Лентой.ру»? А может, реальний фінансист  – ФСБ или АП РФ?

Той правды о Крыме 2014-2019 років, которую я подробно рассказал Ротарю у ялтинському кафе «Marry berry», у його нарисі не виявилося. Ротарь замінив її тезою про те, що я ношу український шарфик і більше пишу українською, ніж російською. Представив ситуацію не як осмислення реальності думаючою людиною, а як помилку російських силовиків, «які відштовхнули колишнього нашого». Тобто, не просто проігнорував мою докладну розповідь, але виставив мою історію крізь призму чужого мені російського наративу, спробував створити мені брехливий образ, який є вигідний росіянам.

Я написав Ігорю Ротарю повідомлення з проханням прокоментувати ситуацію, пояснити причини зневаги журналістською етикою, а також пояснити, звідки у журналіста російського походження, який живе в США, неприязнь до України.

Ротарь відповів наступне: «Євгене, не маю часу з вами спілкуватися. Пишіть що хочете і куди хочете».

 

Російська мета нового нарису про Крим

Росія, випустивши через пів року після факту збору інформації нарис Ротаря про Крим, намагається виконати відразу кілька махінацій з громадською думкою.

До федеральних ЗМІ довіри немає у самих росіян. Тому обраний «американський журналіст» російського походження і опозиційний сайт. Так РФ намагається продати своєму населенню зміну парадигми. Раніше у всіх бідах належало звинувачувати Україну і «українських чиновників у владі Криму» (колаборантів, яких сам Путін і призначив).

Тепер Кремль в надії витіснити місцеве населення Криму і замістити його лояльними режиму переселенцями, впроваджує наратив про дикість кримчан і цивілізованість росіян. Символічно, що це відбувається на тлі відсторонення кримчан від решти мізерних фінансових потоків, і заміну їх на управлінців з материкової Росії.

Також Кремль дозволяє ідейним адептам «русского мира» і агресії поскаржитися на діючу окупаційну демонстрацію за те, що т.зв. керівництво регіону Аксьонов і Константинов не поділились з ними награбованим.

І для зміцнення бойового духу радикалів «русского мира» Кремль шле меседж, що проблеми в Криму не тому, що сама ідея окупації території України жахлива, а тому що «кримчани дикі» і «занадто жадібно краде нинішня окупаційна адміністрація».

Для України таке поводження Росії в інформаційному полі  – це хороший знак. Їх програш смислової і економічної війни за Крим штовхає їх до нестандартних рішень, які лише загострюють внутрішні конфлікти в російській еліті.

Євген Гайворонський