Як працює російська пропаганда і як їй можна протидіяти

З початком 2021 року російська пропаганда щодо подій в Україні активізувалася з новою силою.

 

Йдеться не лише про політичну арену в Україні, але й про ситуацію на Донбасі

Нещодавно ми побачили фейк “ЛДНР” про смерть хлопчика, на якого “скинули вибухівку з дрона”. В Україні він навряд чи когось здивував, адже з моменту російської агресії ми спостерігали багато дивних фейків у пропагандистських ЗМІ.

Проте українці також неодноразово бачили, наскільки легко може “розбиватися” російська пропаганда, якщо почати перевіряти інформацію.

Факти ICTV розповідають, чи змінилася робота російської пропаганди і яку вона ставить перед собою мету.

Фейки і недолугість

Російська пропаганда протягом останніх семи років часто згадує Україну. Вже вкотре на російських каналах розповідають, що скоро всі українці “замерзнуть взимку через нестачу газу”, що “ніхто нас в Європу не візьме” і багато інших нісенітниць.

Проте нещодавно РФ знову спробувала повернутися до теми Донбасу і “звірства ЗСУ”. Росія почала розповсюджувати інформацію “ДНР” про те, що українські військові за допомогою безпілотника скинули саморобний вибуховий пристрій у населеному пункті Олександрівське, внаслідок чого нібито загинула дитина.

Мабуть, ні для кого в Україні не стало новиною, коли міністр культури Олександр Ткаченко повідомив, що ця інформація – черговий фейк.

– Зачепили дві новини. Перша – про смерть дитини на окупованому Донбасі, начебто від удару українського безпілотника, що скинув саморобний вибуховий пристрій. Роздмухували цей фейк ті ж самі російські та прокремлівські ЗМІ, які у 2014-му ридали ридма над “розіп’ятим хлопчиком”, – сказав Ткаченко 6 квітня.

Проте ще до цього на фейковість повідомлення вказували дві речі. Перша – відсутність будь-яких доказів з боку бойовиків та пропагандистів. Ані фото уламків “саморобного вибухового пристрою”, ані імені загиблого, ані місця вибуху.

Друга – пропагандисти вкотре переплутали розташування населеного пункту. В їхніх повідомленнях ідеться про те, що Олександрівське розташоване поруч із Донецьком, але неподалік окупованого міста є лише Олександрівка. Що вказує на фейковість інформації.

За часи війни можна пригадати десятки, якщо не сотні пропагандистських фейків Росії. Так, у 2015 році російські ЗМІ розповсюджували інформацію про загибель 10-річної дівчинки у результаті “обстрілів ЗСУ”.

Цей фейк швидко був розвінчаний кореспондентом BBC, яка розпитала російських журналістів на місці події. Вони зізнавалися, що насправді жодної дівчинки не було.

На думку військового експерта Олександра Коваленка, який часто вказує на російську дезінформацію, в РФ було багато проблем з тим, щоб створити “якісну” пропаганду.

– У квітні-травні 2014 року Росія публікувала знімки і відеозаписи, зроблені в Сирії. На них були тіла вбитих дітей, вибухи житлових будинків, а також багато матеріалів, які редагували у Photoshop. Тобто домальовували, наприклад, дим над Донецьком. Відбувалася така маніпуляція, – розповідає експерт.

У 2017 році після повернення під контроль Україні двох селищ – Гладосового і Травневого, – в РФ почали розповсюджувати фейки про те, що їхні жителі нібито вимагають звільнення від українських військових.

Фейк видавали прізвища восьми осіб, які начебто підписали звернення, а також їхній почерк. У багатьох з них дублювався стиль написання літер, що могло свідчити лише про те, що підписи були підроблені кількома особами.

Навколо ліквідацій ватажків можна було побачити також багато недолугої інформації. Наприклад, після смерті Михайла Толстих, відомого як “Гіві”, на російських каналах розповсюджували інформацію про те, що замовниками ліквідації були “представники українського істеблішменту Зорян і Шкіряк”.

Цю інформацію навіть спростовувати не довелося, адже українці, хоч трохи знайомі з політичною ситуацією в Україні, розуміли, що Зорян Шкіряк – це одна людина.

Люблять пропагандисти і постановочні відео, чим зарекомендували себе ще під час подій в Грузії в 2008 році. У 2018 році вони поширили відео, в якому можна було побачити нібито штурм СБУ бази українських добровольців і їхнє подальше побиття.

Мало того, що символіка СБУ була застарілою, а спецпризначенці розмовляли з акцентом, згодом БТР, який можна було побачити на відео, зафіксували в окупованому Донецьку.

 

Стабільна стратегія

Звичайно, за часи агресії РФ проти України російська пропаганда неодноразово змінювала свої підходи. Від нічим не підтверджених повідомлень до запрошення різноманітних псевдоекспертів, які “підтверджували” наратив Кремля.

Проте стратегія Росії у веденні інформаційної війни залишалася більш-менш сталою. До початку збройної агресії у неї фактично не було свого “обличчя” пропаганди, однак за 2014-2016 роки вона змогла його набути.

У коментарі Фактам ICTV керівник Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки при Мінкультури Любов Цибульська заявила, що й досі пропаганда використовує ті самі методи, що і кілька років тому.

– Російська пропаганда є надзвичайно сталою, і в цьому її сила – вона повторює одні й ті самі речі. І в певний момент для багатьох людей окремі тези стають правдою. Якщо вам часто казати одне й те саме, то ви засумніваєтеся і почнете вірити у те, що вам сказали, – каже Цибульська.

За її словами, відмінність спостерігається лише у тому, що на початку збройної агресії проти України Росія намагалася просувати ідею “русского міра”, але потім змінила основні тези, оскільки не знайшла значної підтримки.

Водночас, протягом останнього року пропаганда зосередилася не лише на Україні, майбутньому “розвалі США”, проблемах Європи, але й на новій темі – пандемії коронавірусу.

Від нехтування проблемою, немовби коронавірус – це не гірше, аніж грип, до спроб розповісти, наскільки все гірше в сусідів та європейських країнах.

Ще однією важливою складовою цієї пропаганди стала вакцина проти коронавірусу.

Як розповів директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко, під час пандемії коронавірусу цинізм та агресивність російської пропаганди стали ще більш вираженими.

– Росія намагалася скористатися пандемією Covid-19 – це, мабуть те, що найбільш виразно проявилося. Настрої певної паніки, тривожності, недовіри, які спричинила або посилила пандемія, Росія намагалася максимально використати в своїх інтересах.

В країнах, проти яких Росія веде інформаційну агресію, вона всі ці настрої прагнула максимально посилити, щоб підірвати довіру суспільства до уряду. Про Україну поширювали фейки щодо жахливого стану українських лікарень, умов праці лікарів, тисяч померлих. Причому використовували фотографії російських лікарень, які видавали за українські, – розповідає Кочевенко.

Однак останні події можуть свідчити про те, що нині ми бачимо повернення пропаганди до старих методів. А саме – 2014-2016 років, коли ми бачили фейки про розіп’ятих хлопчиків.

Ціль пропаганди

Неважко знайти причину такого розвороту – ескалація на сході України, яка спостерігається з початку року.

Росії потрібно знову подати Україну як “варвара”, що навіть не думає про те, аби виконувати свої зобов’язання, і застосовує силу проти мирного населення.

І це не обмежується лише окупованими територіями, де людей намагаються максимально “зомбувати”, а виходить на міжнародну арену, де рано чи пізно РФ згадуватиме всі свої фейки.

– Росія повертається до методичок 2014-го року. Спробувавши працювати більш витончено, більш глибоко і зазнавши поразок на всіх фронтах, росіяни перейшли до примітивної, тотальної пропаганди.

Вони, прикриваючи власні воєнні приготування, звинувачують Україну у підготовці до військової операції, численних воєнних провокаціях. Зокрема, ситуація з дитиною, яка загинула в результаті нібито дій українського дрона, один в один нагадує ситуацію з розіп’ятим хлопчиком у Слов’янську, – пояснює директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді.

Нині все це підкріплюється й внутрішньою ситуацією в нашій державі. У лютому ухвалили рішення про запровадження санкцій проти низки проросійських політиків та їхніх активів, що точно не сподобалося Кремлю.

Тому, окрім спроб представити Україну в негативному світлі на міжнародній арені, нині РФ намагається за допомогою своєї пропаганди розхитати ситуацію в країні.

– Росія змінює пропаганду вкрай рідко. І ми бачимо, що з 2015-2016 року вона притримується тактики використання внутрішніх вразливостей. Де є наші внутрішні слабкості, те Росія інформаційно розкручує і намагається розколоти наше суспільство зсередини, – каже Цибульська.

Проте останнім часом констатують, що люди все менше вірять російським пропагандистам. По-перше через те, що після сотень брехливих сюжетів більшість людей за межами Росії перестали звертати на них увагу як на джерело інформації.

По-друге, в Україні і світі зростає медіаграмотність. Тобто люди вчаться не лише сприймати інформацію, яку отримують з медіа, але й критично аналізувати її.

До речі, тут можна згадати й події в Білорусі, яка є одним з ключових союзників Росії. Ситуація, яка склалася в країні, дає сигнал всім державам на пострадянському просторі, що реальної допомоги від РФ не варто чекати.

Так, Лукашенко зміг зберегти владу, але це наробило більше шкоди. Тобто російські методи контролю після цього мають ставати все більше і більше непопулярними, а пропаганда РФ сприйматися більш критично.

Звичайно, коли інформацію сприймають критично і постійно перевіряють, то пропаганда не буде настільки ефективною. Якщо будь-хто може відкрити Twitter та перекласти заяву якогось іноземного дипломата, яку змінили у медіа, щоб вона відповідала їхньому порядку денному, то шанси “зомбування” сильно знижуються.

Саме у соціальних мережах часто викривають брехню російських пропагандистів, тому Росія намагається зробити все, аби обмежити до них доступ.

Ми вже бачимо намагання оштрафувати Twitter, Youtube та інші мережі з великим впливом на суспільство. Звичайно, якщо це вдасться, то пропаганда лише укріпить свої позиції в Росії, але на міжнародній арені нічого не зміниться.

На думку Кочевенка, РФ і надалі розраховуватиме на те, щоб похитнути ситуацію в окремих країнах. Якщо буде привід, то Росія кидатиме ресурси для того, щоб “роздмухати” тему і дестабілізувати ситуацію. А надалі використати її на свою користь.

Впізнати і протидіяти

З огляду на мету РФ дестабілізувати ситуацію в багатьох країнах, всім державам потрібно бути готовим до того, щоб протидіяти дезінформації.

Стосується це не лише урядів країн, але і їхніх громадян. Особливо нашої державі, адже ми багато років перебуваємо під “прицільним вогнем” російської пропаганди.

Зокрема, можна звертати увагу на теми, які Росія порушує щодо України, адже досить часто вони несуть пропагандистські меседжі.

– Наративи Росії мають різний вигляд залежно від каналу (інформації, – Ред.) та аудиторії. Якщо звести їх всі докупи, то ми матимемо лише кілька основних наративів.

Основні – що в Україні триває громадянська війна, що країною керує фашистська меншість, про історично російський Крим, про зовнішнє управління та про те, що Україна – недодержава (англійською – Failed state), – пояснює Цибульська.

Крім того, ці меседжі інколи дублюють окремі українські ЗМІ, тому за цим також варто слідкувати. Якщо наратив про те, що Україна перебуває під зовнішнім контролем, повторюють українські видання, це не означає, що він автоматично стає правдою.

Нині Україна працює у напрямку протидії російській дезінформації не лише ззовні, але й всередині країни.

Так, медіаграмотність українців зростає щороку і закриття кількох каналів, які транслювали проросійські меседжі в Україні, має лише позитивно на неї вплинути.

На думку директора Міжнародного центру протидії російській пропаганді, це дуже важливий, хоча і дещо банальний фактор. Та, крім нього, він виокремлює ще дві можливості для боротьби з дезінформацією.

– Перше – це міжнародна коаліція. Росія веде інформаційну агресію не лише проти України… Оперативний обмін інформацією, спільні дії в інформаційному просторі, проведення спільних просвітницьких, інформаційних кампаній будуть дуже ефективними.

Друге – активне залучення громадянського суспільства. Росія не здатна цього робити, вона не має власного громадянського суспільства. А ті зародки, які там нині є – різко антикремлівські. Вона не може на них спиратися, – каже Кочевенко.

Попри те, що Росія повертається до найбільш варварських методів дезінформації, Україні і всьому світу варто залишатися насторожі.

Достатньо одного разу пропустити повз себе фейковий меседж для того, щоб він сколихнув суспільство і призвів до страшних наслідків.

Під час загострення на Донбасі особливо важливо по кілька разів перевіряти всю отриману інформацію, особливо якщо вона надходить з Росії. Навіть таку абсурдну, як загибель хлопчика з “провини українських військових”.