Як протистояти інформаційній агресії: досвід України

Основні цілі агресії РФ в Україні: зовнішньополітичний аспект

1. Демонстрація сили і готовності до військових і силових методів захисту своїх інтересів в зоні стратегічного впливу (весь пострадянський простір).

анексія Криму

Створення локального військового конфлікту на Донбасі

Військова операція в Сирії

2. Зниження впливу країн Євросоюзу на пострадянському просторі.

Загроза країнам Балтії з метою демонстрації кризи європейської системи безпеки.

Формування недовіри між країнами «старими» і «новими» членами НАТО.

Демонстрація неможливості НАТО виступити гарантом безпеки в Європі без участі РФ

3. Дефрагментація ЄС. Примус лідерів країн ЄС до двостороннього діалогу з РФ, як гарантом стабільності в Європі. Формування нової системи безпеки в Європі.

Розчленування ЄС на країни «васали» і «сюзерени». Зниження ролі Великобританії у врегулюванні кризи, як елемент ослаблення єдності ЄС

Дестабілізація ситуації всередині ключових країн ЄС з метою зміни пріоритетів від зовнішніх загрози РФ до вирішення внутрішніх конфліктів

 

Інформаційна агресія РФ: цілі та напрямки сьогодні

ЦІЛІ:

1. Таргетування базових принципів міжнародного права: Довіра-Взаємна повага-Права людини як основа демократії.
2. Створення невротичного емоційного фону. Постійне підвищення тривожності і невизначеності. Розповсюдження симптомів біполярного розладу в суспільстві. Нагнітання страхів і створення фобій. Зниження критичності сприйняття інформації.
3. Формування критичної і контрверсійной моделі відносин ВЛАДА-СУСПІЛЬСТВО. Демонстрація нездатності влади ЄС забезпечити безпеку громадян. Демонстрація порушення владою базових демократичних принципів на тлі посилення заходів безпеки (свобода слова, свобода політичних поглядів, свобода віросповідань). Залякування і шантаж урядів і політичних лідерів країн ЄС

 

Інформаційна агресія РФ: основні об’єкти атаки

1. Політичні лідери. Репутація-Довіра.
2. Державні інститути. Дегуманізація силових відомств, спецслужб і армійського командування.
3. Система міжнародного права. Повна зневага і безкарне порушення РФ всіх норм міжнародного права і гуманітарних правил в зонах бойових дій.
4. Система міжнародної безпеки. Демонстрація недієздатності міжнародних інституцій у вирішенні конфліктних ситуацій.

 

Таргетування цих об’єктів створює необхідне «внутрішньонаціональне проблемне поле» і соціально-психологічний фон для просування прокремлівських політичних сил. З іншого боку, це дозволяє актуалізувати вигідний для РФ міжнародний порядок.

 

Інформаційна агресія РФ: сили і засоби

Інституційна та інструментальна структура інформаційного поля з точки зору військової термінології:

Засоби ураження: Інформаційні повідомлення, події, художня література, кіно-аудіо-візуальні продукти (картини, плакати, мурали, кліпи, пісні та ін.).

Засоби доставки: ЗМІ, соціальні мережі, комунікаційні майданчики (круглі столи, семінари тощо), рекламні та PR-агентства, лобістські групи.

Актори: Лідери громадської думки (активісти громадських організацій, профспілок, галузевих асоціацій тощо), політичні діячі (лідери і активісти парламентських політичних партій і рухів), офіційні особи (чиновники), журналісти, блогери, мережеві активісти тощо.

 

Інформаційна агресія РФ: виявлення та протидія

Основні маркери реалізації ІПСО в інформаційному просторі:

1. Різке зростання деструктивного контенту (кримінал, корупція, суїцид, конфлікти). Визначається за результатами моніторингу: кількість сюжетів, кількість переглядів, для електронних ЗМІ – збільшення кількості переглядів, репостів, збільшення швидкості поширення контенту.
2. Локалізація учасників подій і контрсистемний характер сюжетів. Виходячи з цілей ІПСО, позначених вище, з сюжетів і повідомлень виключається позиція профільних державних або міжнародних інституцій, що створює відчуття безпорадності людини і бездіяльності системи. Відділення народу від правлячого режиму. Як робить це російська пропаганда, заявляючи, що вони поважають українську братський народ, але владу в Україні захопила «хунта», «нацисти/націоналісти».
3. Емоційний характер контенту. Сюжети стимулюють емоційні, а не логічні реакції на події.
4. Орієнтація контенту на конкретні цільові групи (національні, політичні, географічні, вікові і т.п.).

 

Основні проблеми організації протидії:

1. Швидкість створення і поширення деструктивного контенту, що не можна порівняти зі швидкістю реагування. Суть проблеми в протиріччях між швидкостями та обсягами виробництва деструктивного контенту і оперативністю реагування на нього. Приклад: статистика в мережі, кількості роликів зі злочинами в порівнянні з профілактикою і покаранням? Зокрема щодо подій «страти заручників» і «покарання терористів».
2. Зрощення державної системи і політичного режиму. У цих умовах інформаційні атаки на державні інституції маскуються під політичну боротьбу, що ускладнює їх виявлення.
3. Екстериторіальність загрози. Акторами і виробниками деструктивного контенту можуть виступати громадяни будь-якої країни: як свідомі «агенти впливу», так і просто «корисні ідіоти».
4. Політкорректність. Проблема політкоректності полягає в необхідності спотворювати реальність на догоду політичній доцільності. Так нездатність політичних лідерів артикулювати російську загрозу, фактично відкрило інформаційний простір ЄС для деструктивного російського контенту. В результаті сьогодні всі учасники «Нормандського формату» для своїх виборців виявилися або «маріонетками Вашингтона», або «мілітаристами, які рухають світ до війни, стимулюючи і заохочуючи до агресії проти РФ українську хунту». У цих умовах Росія перетворилася на фактор внутрішньополітичної порядку на виборах США і всіх країн Європи.

 

Основні цілі протидії:

1. Зміцнення довіри до державних і міжнародних інституцій.
2. Підвищення рівня інформованості громадян про цілі і вплив інформаційної агресії, структуру та організацію.
3. Формування критичного підходу до інформації та соціальних установок, які. забезпечують психологічну стійкість громадян до впливу деструктивного контенту.
4. Залучення великих мас людей у ​​виробництво і просування «конструктивного» контенту.
5. Сформувати систему активного впливу на основних акторів і обмеження їх можливостей, участі в просуванні деструктивного контенту.

 

Основні форми і методи протидії:

1. Бойкотування експертним співтовариством і офіційними спікерами (політики, чиновники) медіамайданчиків противника з метою деактуалізаціі контенту.
2. Формування бази даних ключових акторів противника, блокування їх присутності на комунікаційних майданчиках (круглі столи, форуми, семінари та ін.).
3. Стигматизація «агентів впливу», «корисних ідіотів» і інших акторів професійним співтовариством.
4. Формування організацій і центрів протидії інформаційній агресії, здатних чітко артикулювати актуальні загрози зовнішньому інформаційному впливу і позначати акторів, на основі перевірок і даних спецслужб.
5. Дипломатичні санкції для акторів (заборона на в’їзд в країну).

 

Інформаційна агресія РФ: Український досвід протидії

Система протидії вибудовується в декількох горизонтах (особистісному, інформаційному, внутрішньої безпеки, дипломатичному) і представляти собою набір «санкцій» і дій по відношенню до акторів, які активно просувають в інформаційному просторі «деструктивний контент».

Виходячи з того, що головною умовою для формування довіри до спікера або ресурсу є максимальна відкритість автора, ми отримуємо можливість інформаційних, правових та дипломатичних засобів впливу на ключових фігурантів, і можливість не переносити приватні історії в політичний горизонт. Іншими словами, інформаційні атаки і персональні санкції (заборону на в’їзд в країну, профілактичні бесіди з органами правопорядку) проти акторів, залишають можливості для діалогу офіційних осіб держави, але працюють на зниження активності потенційних і діючих акторів противника.

 

Особистісний горизонт:

Вся система побудована на самообмеження фігурантів, після санкцій на їх дії і самостійне просування інформації про санкції за просування деструктивного контенту.

Основні санкції:

– Стигматизація акторів в інтернетмережах і в інформаційних ресурсах.

– Профілактичні бесіди органів безпеки з акторами.

– Заборона на в’їзд в Україну та країни-союзники за ведення пропаганди, що несе загрозу національній безпеці.

 

Ключові цілі:

Максимально деперсоніфікувати контент та інформацію актора, що підірве довіру до нього і його інформації в подальшому.

Змусити медіа-менеджмент скорегувати інформаційну політику щодо України і країн союзників.

 

Інформаційний горизонт:

мета:

Сформувати критичний поріг контенту противника, а також зафіксувати список санкцій політику з боку громадської думки за ретрансляцію і просування контенту противника.

 

завдання:

– Спровокувати представників експертного пулу противника піти на діалог і вироблення правил формування контенту. Нав’язати їм власну рамку інформаційної політики.

– Спровокувати активність посольств і офіційних структур щодо врегулювання кризи в інформаційному просторі. Підключити до «експертного діалогу» офіційні структури як гарантів дотримання рамкових домовленостей в інформаційній політиці.

1. Маргіналізація акторів. Максимальна їх прив’язка до російських токсичних проєктів.
2. Блокування можливості формування ефективних мережевих медіа-ресурсів за участі українського експертного пулу.
3. Профілактика появи нових матеріалів і медіа-ресурсів з іноземним фінансуванням і антиукраїнським контентом.

– Вивести з рівноваги «агентів впливу» і «корисних ідіотів», змусити їх змінити систему оціночних суджень і модальність риторики.

– Паралізувати активність колаборантів у створенні медіа-ресурсів, афілійованих з кремлівської системою пропагандистських медіа.

1. Проведення профілактичних бесід СБУ з українськими «корисними ідіотами», яких виявили на цих ресурсах.
2. Доведення через спецслужби до українських медіа-менеджерів «небезпеки» взаємодії, просування або участі в створенні медіа-ресурсів, за участі агентів впливу, афілійованих з Кремлем.

 

Горизонт зовнішньої безпеки:

мета:

Локалізувати активність експертного пулу противника на територіях Росії та її союзників.

завдання:

– Актуалізувати проблему для спецслужб українських союзників (Балтія, Молдова, Грузія, Великобританія, США та ін.).

– Домовитися про координацію дій з блокування їх участі в роботі комунікаційних майданчиків наших союзників.

– Профілактика участі українських потенційних «корисних ідіотів» в спільних заходах з акторами.

1. Визначити 1-3-х акторів для зразково-показових санкцій.

 

Дипломатичний горизонт:

Мета зовнішня:

Продемонструвати зарубіжній аудиторії і потенційним агентам впливу готовність України і союзників захищати свій інформаційний простір для потенційних акторів інформаційної агресії.

 

Мета внутрішня:

Профілактика небажаних зовнішніх контактів з потенційними агентами впливу.

 

Українські кейси: деактуалізація російського контенту

1. Обмеження присутності російських ЗМІ в Україні.

Ця функція дозволяє обмежити доступ деструктивного контенту до широкої цільової аудиторії і знизити його вплив на соціально-психологічний стан населення.

2. Бойкот українським експертним пулом російських медіаресурсів та дискусійних майданчиків. Пропагандистська токсичність російських ЗМІ для українських експертів різко обмежила кількість актуального для українців контенту, а агресивна пропагандистська позиція російських ЗМІ, дозволяє:

– Винести інформаційний порядок російських ЗМІ за рамки актуальності в Україні.

– Локалізувати актуальність контенту в рамках географічних кордонів РФ.

– Обмежити цільову аудиторію російських ЗМІ в Україні вузькою групою людей, апріорі лояльних до «русского мира», економічно і соціально пасивного населення.

У своїй сукупності деактуалізація контенту оголила агресивний пропагандистський характер інформаційної політики російських медіа і знизило рівень довіри до російських джерел до статистичних похибок.

 

Українські кейси: політична токсичність і стигматизація Савченко

Повернення Савченко як інформаційно-психологічна операція.

Протягом усього ув’язнення і суду над Савченко вона була топ-новиною для України і всього світу. ЗМІ цілеспрямовано робили з неї героя, наганяючи їй впізнаваність і ті якості політиків, на які був попит в Україні в 2014 р.

Увагу експертів привернуло питання, чому саме Савченко? Чому не Солошенко, чи не Афанасьєв, чи не Кольченко або Сенцов, арешти яких були «викраденнями» в чистому вигляді, і з точки зору порушення прав людини і звинувачень більш кричущими?

Відповідь ми знайшли, коли підняли її історію і сформували психологічний портрет Савченко: вона емоційна, психічно нестійка, схильна до епатажу. Військове минуле наділяє необхідними компетенціями, а добровольчий досвід і пережитий полон дає їй право говорити про «мир за будь-яку ціну». При цьому вона досить «проста», щоб говорити з простими людьми з дрібних міст і сіл на їх мові.

Офіційний статус робить її ідеальним актором для створення і поширення деструктивного контенту.

Таким чином, ми змогли побачити цілий ряд ознак по інфільтрації «агента впливу» в політичну систему країни, з метою впливу і маніпулювання соціально-психічними установками населення.

 

Головні бонуси Кремля:

1. Кремль отримав «агента впливу» – офіційну особу (законно обраного народного депутата, здатного доносити і нав’язувати представникам різних за рівнем і вазі цільових аудиторій від депутатів ПАРЄ і державних чиновників вищого рангу до обивателів кремлівські тези і позиції. Недостатність компетенцій і емоційна нестабільність в даному випадку визначають деструктивність її дій.
2. Офіційний статус для акторів кремлівської пропаганди, відкриває доступ до західних ЗМІ з мінімальною критичністю оцінки просуває ними інформації. Серед таких, російських офіційних інформаційно-пропагандистських тригерів можна позначити фігури типу Рогозіна або Сергія Маркова.

Основна проблема протидії подібним операціям – це неможливість діяти в політичній площині в рамках контррозвідувальних протоколів. Адже в силу аффільованності акторів з офіційними органами влади і політичним організаціями ми стикаємося з проблемою порушення демократичних свобод.

Єдиним способом вирішення цієї проблеми виявилася блокада дій актора ключовими політичними фігурантами, консолідація експертного співтовариства в позиціонуванні Савченко як «агента впливу». Жорстко окреслені і артикульовані в експертному середовищі політичні цілі і завдання агресії РФ в Україні дозволили фактично створити систему маркування суб’єктів політики «свій-чужий», що значно звужує можливості впливу подібних ІПСО на соціальні системи держави.

Однак всі ці дії вимагають узгодженої позиції всіх суб’єктів і визнання агресивного впливу на основні системи держави з боку противника.